Dopisy - Karel Kryl

Jak léta jdou a hroby přibývají

Počítám vrásky, vryté do pleti

Koleje běží, běží za tramvají

Jak dálka — sladkohořké prokletí

Má paměť - šedý věšák na vzpomínky

Zítřek i dnešek změní na kdysi

K Maxovi zajdu, místo do Demínky

Přečíst si dopisy, dopisy, dopisy

Na stole kroužky po přelitých číškách

Pelyněk s vínem, leskle lepkavý

A trapné básně v pramizerných knížkách

Řídké jak bahno ze dna Vltavy

Zahrady oblékly se do šeříků

Na bledém nebi temné obrysy

Zčernala věž i růže na keříku

Zůstaly dopisy, dopisy, dopisy

Mé lásky stárnou, obklopeny vnuky

Kamínky týdnů v broži s jaspisy

A čas, ten pianista jednoruký

Počítá dopisy, dopisy, dopisy

Smích jako náplast na strhané rysy

A trocha citu, aspoň ke vzteku

No zbývá, nežli čekat na dopisy

Není-li doteků, není-li doteků

Není-li doteků, doteků, doteků

Není-li doteků, není-li doteků?

Минають роки, а могили збільшуються

Я вважаю зморшки, вигравірувані на шкірі

Колії біжать, біжать за трамваєм

Як далеко - гірко-солодке прокляття

У нього є пам'ять - сіра вішалка для спогадів

Це зміниться завтра і сьогодні

Я піду до Макса, а не до Деміньки

Прочитайте букви, листи, букви

На столі кільця над чашками

Полин з вином, блискучий липкий

І незграбні вірші в чудових книжках

Тонка, як мул з дна Влтави

Сади були вбрані в бузок

Темні обриси на блідому небі

Почорніли вежа і троянди на кущі

Залишилися листи, листи, листи

Моє кохання старіє, в оточенні онуків

Стрази тижнів у брошці з яшмою

І час, однорукий піаніст

Лічить букви, букви, букви

Сміх, як латочка на розірваних рисах обличчя

І трохи емоцій, хоча б до гніву

Ну, треба чекати листів

Якщо немає дотику, якщо немає дотику

Якщо немає дотиків, дотиків, дотиків

Якщо немає дотику, якщо немає дотику?