Вслед за мной - Калинов Мост

Гулял до срока,

Не чуял око,

Игрался в травах пьяной молитвой.

Угроз не ведал,

Лукавил веткой,

Стрелой лохматил сполохи рытвин.

Нашел в ночи

Исход начин,

И поплыла голова…

Ладонью вытер

Горячий выдел,

Тебе в колени бросился плакать.

Искать защиты

Да криво шиты

К разгару лета саваны блага.

Рассудит гон

И Солнца луч вдогон

Мимо тебя и меня…

Только

вовсе не иметь

Дольку

реванных примет —

Сгинуть поклоном навеки

Зорить вернуться чужим.

Смехом

искры унесет,

Эхом

лопнет горечь сот.

И не окрасятся веки

Пляскои знакомых ужим.

Волосы по плечам,

Набело отбренчал

Сон, что был с тобой.

Утром иду искать

Омут, где пьет тоска

Пыл моих обойм.

И в завитке коры

В черную гроздь сгорит

имя.

Примет ватага лбов,

Кто забывал любовь

дымом.

Кто идет вслед за мной?

В звезды берегом

Ясный вперился

взглядом.

В блеск воды высок,

Жду его висок

рядом

Гуляв до строку,

Не чув око,

Грав у травах п'яною молитвою.

Загроз не знав,

Лукавил гілкою,

Стрілий лохматив сполохи вибоїн.

Знайшов у ночі

Результат начин,

І попливла голова…

Долонею витер

Гарячий виділ,

Тобі в коліна кинувся плакати.

Шукати захисту

Так криво шиті

До розпалу літа савани блага.

Розсудить гон

І Сонця промінь навздогін

Повз тебе і мене…

Тільки

зовсім не мати

Частку

реванних прикмет —

Згинути укліном навіки

Зорить повернутися чужим.

З хутром

іскри віднесе,

Ехом

лусне гіркота сот.

І не забарвляться повіки

Пляски знайомих вжим.

Волосся по плечах,

Набіло відбрінчав

Сон, що був із тобою.

Вранці йду шукати

Омут, де п'є туга

Пил моїх обойм.

І в завитку кори

У чорне гроно згорить

ім'я.

Прийме ватага лобів,

Хто забував кохання

димом.

Хто йде слідом за мною?

У зірки берегом

Ясний вперся

поглядом.

Блиск води високий,

Чекаю його скроню

поряд