На Урал - Калинов Мост

Небо над Москвою – серый студень

Жди, вот-вот нагрянут холода.

Ходят–бродят признаки простуды,

Как же нам годину скоротать?

Бонзы за кремлёвскими зубцами –

Им почёт прописан на роду,

Как хотелось их назвать отцами –

В мире жить, и в дружбе, и в ладу.

Душеньку скребут нещадно кошки,

Я братов-товарищей собрал:

«Вот вам крест, друзья – больше ждать нельзя!

Кто пойдёт со мною на Урал?».

Там сестрица Кама, братец Яик

Помнят наших предков паруса,

Россыпь самоцветная мозаик

Плещется твердыней в образах.

Зреют малахитовы узоры,

Тайны прячет Медная гора,

Путь на камень кровушкой усолен –

Знает бородатая скула.

Душенька изодрана в рогожке,

До костей морозец пробирал,

Прочь из гиблых мест, всех свинья не съест,

Двигаем ребята на Урал!

Встанем, как ведётся, в пограничье

Сверху – Север, снизу – Юг шальной

Линию огня держать привычно,

Прикрываться солнцем и луной.

Пропоёт негромкие былины

Снежной степью, сумрачной тайгой

Как цвела казацкая чуприна

Огненной победною дугой.

Душенька воркует у окошка,

Новый день веселия напрял.

Живы, добрались, дальше – чистый лист,

Здравы будем, батюшка Урал!

Небо над Москвою – серый студень.

Небо над Москвою – сірий холодець

Чекай, ось-ось нагрянуть холоди.

Ходять-бродять ознаки застуди,

Як же нам час скоротати?

Бонзи за кремлівськими зубцями

Їм шана прописана на роду,

Як хотілося їх назвати батьками

У світі жити і в дружбі, і в ладі.

Душеньку шкребуть нещадно кішки,

Я зібрав братів-товаришів:

«От вам хрест, друзі – більше не можна чекати!

Хто піде зі мною на Урал?

Там сестра Кама, братик Яїк

Пам'ятають наших предків вітрила,

Розсип самоцвітний мозаїк

Плече твердинею в образах.

Зріють малахітові візерунки,

Таємниці ховає Мідна гора,

Шлях на камінь крихтою посолений –

Знає бородатий вилицю.

Душенька ізодрана в рогожці,

До кісток морозець пробирав,

Геть з гиблих місць, всіх свиня не з'їсть,

Рухаємо хлопці на Урал!

Встанемо, як ведеться, у прикордонні

Зверху – Північ, знизу – Південь шалений

Лінію вогню тримати звично,

Прикриватися сонцем та місяцем.

Співає тихі билини

Сніговим степом, похмурою тайгою

Як цвіла козацька чуприна

Вогненною переможною дугою.

Душенька воркує біля вікна,

Новий день веселощі напружив.

Живі, дісталися, далі – чистий лист,

Здоров'я будемо, батюшка Урал!

Небо над Москвою – сірий холодець.