Улетай - Калинов Мост

Улетай первым проблеском солнца.

Улетай в гордый вызов орла.

Брось в огонь шелест в грубых ладонях.

Не догнать окриком тебя.

Без одежд, прямо к горным вершинам.

Без надежд возвращаться назад.

Пусть гроза прогремит твое имя!

И слеза вспомнит детская.

Без оков, рвешься облако пенить.

Далеко крики гнева слыхать.

Унесло вихрем в дальние звезды.

И молва перьями легла.

Забыть виска узор нет задора и силы.

Среди трясин и зол пенятся следы.

Кто завязал узлом горсть волос и жилы.

Проклял дым синий горький дым.

Дым, дым.

Ага.

Дым, дым…

День и ночь крылья белые вижу.

День и ночь вспоминаю тебя.

Жду вестей с предрассветного неба,

Где мелькнет певчая звезда.

Улетай первым проблеском солнца

В гордый вызов орла.

Брось в огонь шелест в грубых ладонях,

Не вернуть окриком тебя;

Не достать выстрелом тебя;

Не объять росчерком пера.

Відлітай першим проблиском сонця.

Відлітай у гордий виклик орла.

Кинь у вогонь шелест у грубих долонях.

Не наздогнати окриком тебе.

Без одягу, прямо до гірських вершин.

Без надій повертатись назад.

Нехай гроза прогримить твоє ім'я!

І сльоза згадає дитяча.

Без кайданів, рвешся хмару пінити.

Далеко крики гніву чути.

Винесло вихором у далекі зірки.

І говорка пір'ям лягла.

Забути скроні візерунок немає запалу і сили.

Серед трясовин і зол піняться сліди.

Хто зав'язав вузлом жменю волосся і жили.

Прокляв дим синій гіркий дим.

Дим, дим.

Ага.

Дим, дим…

День та ніч крила білі бачу.

День і ніч згадую тебе.

Чекаю звісток з передсвітанкового неба,

Де майне співуча зірка.

Відлітай першим проблиском сонця

Гордий виклик орла.

Кинь у вогонь шелест у грубих долонях,

Не повернути окриком тебе;

Не дістати пострілом тебе;

Не осягнути розчерком пера.