Конь-огонь - Калинов Мост

Кто молчал в ответ, медлил в ночь уйти,

Гнал дыхание дней?

Разлукой робел, печалился.

Брачный месяц цвел, в целом свете нас

Не увидел родней.

Катилась слеза прощальная.

Скрипнул ставень, пес залаял, крикнул ворон у ворот.

В путь от края и до края конь-огонь поводья рвет.

Не горюй, не плач: даст Бог, свидимся,

Жди крылатых вестей.

На память — кольцо горящее.

Где бы ни был я, про любовь твою

Помнить буду везде.

Дай срок: обернусь, поженимся.

Бес в ребро мне, ветер в спину.

Что гуляку в поле ждет?

Может быть, сыра могила, может — слава и почет.

Только мачеха-судьбина — правду знает наперед.

Как следы в рассвет остынут, под крыло сынка возьмет.

Скрипнул ставень, пес залаял, крикнул ворон у ворот.

В путь от края и до края конь-огонь поводья рвет.

В путь от края и до края конь-огонь поводья рвет.

Хто мовчав у відповідь, зволікав у ніч піти,

Гнав подих днів?

Розлукою боявся, сумував.

Шлюбний місяць цвіт, у цілому світлі нас

Не побачив рідної.

Катилася сльоза прощальна.

Скрипнув віконницю, пес загавкав, крикнув ворон біля воріт.

Шлях від краю і до краю кінь-вогонь поводи рве.

Не горюй, не плач: дасть Бог, побачимося,

Чекай на крилатих звісток.

На пам'ять — кільце, що горить.

Де не був я, про любов твою

Пам'ятати буду скрізь.

Дай термін: обернуся, одружимося.

Біс у ребро мені, вітер у спину.

Що на гуляку в полі чекає?

Може, сиру могила, може — слава і шана.

Тільки мачуха-доля — правду знає наперед.

Як сліди в світанку охолонуть, під крило синка візьме.

Скрипнув віконницю, пес загавкав, крикнув ворон біля воріт.

Шлях від краю і до краю кінь-вогонь поводи рве.

Шлях від краю і до краю кінь-вогонь поводи рве.