Дома не был - Калинов Мост

Я три года дома не был,

С батей в баню не ходил,

Видел я чужое небо,

Износил мундир до дыр.

Надо мной темнели тучи,

Гром гремел, сгущалась мгла,

Я терпеть судьбой обучен,

Вера, братцы, помогла.

Если что, медвежьей хваткой

Лиходею пасть порву,

Буду рад, до правды падкий,

Послужить в сердцах добру.

Пересохнут пусть колодцы,

Разбредутся в пыль стога,

Может небо расколоться,

Жизнь за Родину отдам.

Нас не много и не мало,

Всех у Господа не счесть,

Кто в пути в грехах замаран,

А кто сберег в годину честь.

Перелески, буераки,

Ветер, снег, пурга, метель,

Как почуем запах драки,

Люк срывается с петель.

И вот так молвой потешной

Без пособий, без наград,

По земле гуляет грешной

Партизанский наш отряд.

Я три роки вдома не був,

З батей у лазню не ходив,

Бачив я чуже небо,

Зносив мундир до дірок.

Наді мною темніли хмари,

Грім гримів, густішала імла,

Я терпіти долею навчений,

Віра, братики, допомогла.

Якщо що, ведмежою хваткою

Лиходію впасти порву,

Буду радий, до правди ласий,

Послужити у серцях добру.

Пересохнуть нехай колодязі,

Розбредуться в пил стога,

Може небо розколотися,

Життя за Батьківщину віддам.

Нас не багато і не мало,

Усіх у Господа не злічити,

Хто в дорозі в гріхах замаран,

А хто зберіг за годину честь.

Переліски, байраки,

Вітер, сніг, завірюха, хуртовина,

Як почуємо запах бійки,

Люк зривається з петель.

І ось так поголос потішний

Без допомоги, без нагород,

По землі гуляє грішний

Партизанський наш загін.