Ветла - Калинов Мост

Поздно искать виноватых —

Робких увел далеко:

Ночью не топали,

Выкрали теплого,

Бросили за опекой.

Батый уздой

Сосватал

Зорким макушкой светлеть.

Медными свистами

Видели истово:

Слезы отдал ветле,

Ей одной, безвозвратно.

Будь неладен упрек лихой!

Нелегко

Без надежд возвращаться обратно.

Не излечат печали

Глаза твои —

Поздней осенью вскроются раны.

И в усы осерчали

Забрать вои

Одинокого с мокрой деляны.

А когда уходил,

Поднялся ил

Закипеть проводить

Тугой колчан.

На зубах скрипеть,

Уронить плите

В горелив орды

Усмех ульчан.

Звонкой ниткой поверх плечей

Серебрится устам ручей:

Нелегко

Без надежд возвращаться

Пізно шукати винних —

Робких забрав далеко:

Вночі не топали,

Викрали теплого,

Кинули за опікою.

Батий вуздець

Сватав

Зірким верхівкою світлішати.

Мідними свистами

Бачили щиро:

Сльози віддав ветлі,

Їй однієї, безповоротно.

Будь недобрий закид лихий!

Нелегко

Без сподівань повертатися назад.

Не вилікують печалі

Очі твої—

Пізньої осені розкриються рани.

І в вуси засмутили

Забрати вої

Самотнього з|із| мокрою деляни.

А коли йшов,

Піднявся мул

Закипіти проводити

Тугий сагайдак.

На зубах рипіти,

Впустити плиті

Вгорілий орди

Посміх ульчан.

Дзвінкою ниткою поверх плечей

Срібляться устам струмок:

Нелегко

Без надій повертатися