Венч - Калинов Мост

Тобой не выплакан, трубой не отпет,

Горе-патроном в обойму не вложен.

Испил Невы лохань, дал горький обет,

В гонке горячей выпустил вожжи.

Медленно, мерином берегом еле как,

Пробую вспомнить себя.

Ясного лясыря —

Грудил костры зазря —

Угли в ответ шипят…

Искал без устали, распарывал швы,

Бурые веки изрезал зрачками.

Рубахи Суздаля напомнил живым,

Огненным криком слезы чеканил!

Звали голоса, покой сулили,

Видели подавленным, бескрылым, —

Мне бы без раздумий согласиться,

Поостыть и сгинуть пеной ситца.

Сам себе задором опостылел,

В гон латаю хохотом затылок

Все хотел гордыней окопаться,

Днями примириться бритым плацем:

Дурень!

Дурень!

Степью в побег крещен, помнит ожог плечо.

— Венч!

На сердце надолбы ставились надолго.

— Венч!

Весело дикому плетками гикнули.

— Венч!

Венч!

Да без оглядки, по бездорожью…

Да без оглядки, по бездорожью…

Кто помнит спетого скорыми петлями

— Венч!

Долгие хлопоты утро прохлопали:

— Венч!

Черная ягода скормлена загодя.

— Венч!

Венч!

Да на здоровье, да без остатка.

Да без надеги, да на здоровье…

Так улетай скорей, лети отсюда прочь —

Лети о двух крылах, лети о двух крылах.

Над половодьем рей, рубаху приторочь;

Лети о двух крылах, лети о двух крылах…

Ойе…

Тобою не виплаканий, трубою не відпустка,

Горе-патроном в обойму не вкладений.

Іспив Неви балію, дав гірку обітницю,

У гонці гарячої випустив віжки.

Повільно, мерином берегом ледве як,

Намагаюся згадати себе.

Ясного лясиру

Грудив багаття зоря —

Вугілля у відповідь шиплять…

Шукав невтомно, розпарював шви,

Бурі повіки порізав зіницями.

Рубахи Суздаля нагадав живим,

Вогненним криком сльози карбував!

Звали голоси, спокій обіцяли,

Бачили пригніченим, безкрилим, —

Мені би без роздумів погодитися,

Охолонути і згинути піною ситцю.

Сам собі завзято охолонув,

У гон латаю реготом потилицю

Все хотів гординею окопатися,

Днями примиритися голеним плацем:

Дурень!

Дурень!

Степом у втечу хрещений, пам'ятає опік плеча.

— Венч!

На серці надолби ставилися надовго.

— Венч!

Весело дикому батогами гикнули.

— Венч!

Вінч!

Так без оглядки, по бездоріжжю ...

Так без оглядки, по бездоріжжю ...

Хто пам'ятає заспіваного швидкими петлями

— Венч!

Довгий клопіт ранок проляпав:

— Венч!

Чорна ягода згодована заздалегідь.

— Венч!

Вінч!

Так на здоров'я, так без залишку.

Так без надії, так на здоров'я…

Так літай швидше, лети звідси геть—

Лети про двох крилах, лети про двох крилах.

Над повінь рей, сорочку притороч;

Лети про двох крил, лети про двох крил...

Ойє…