В устье Лены - Калинов Мост

Босиком, твердой поступью,

Вышел звенеть волосами.

Из горстей синий воздух пью,

Тропы смотрю небесами.

Колесо в белом облаке

Манит и водит кругами.

Горячо бьется Обь в руке,

Даром молчит черный камень.

Повезло — в долгих сумерках

В крик обошел мутный омут.

А вчера горем умер как,

Кто из вас спетого помнит?

Никогда не вернусь тута,

где зубами на части

Рвали душу и ты, удал,

Свел с ума в одночасье.

Невдомек медью-кольцами

Грудь схватить примо до шеи;

По весне выгнуть горцами

Брови и спрятаться в шелест.

Исходить темным берегом

Клятвы, костры и обряды;

Удивить в полдень спелый гам

Пляской, молвы и расплаты.

Налегке проходить дворы,

Что сгорели без дыма.

Грудь распросам отворить

Отыскать свое имя.

Повстречать судьбы-рухляди

Броситься первым в колени.

И совет: «из-под рук гляди,» —

В гон унести в устье Лены.

Босоніж, твердою ходою,

Вийшов дзвеніти волоссям.

З жменей синє повітря п'ю,

Стежки дивлюся на небеса.

Колесо в білій хмарі

Мане і водить колами.

Гаряче б'ється Об' руці,

Даремно мовчить чорний камінь.

Пощастило — в довгих сутінках

У крик обійшов каламутний вир.

А вчора горем помер як,

Хто з вас спятого пам'ятає?

Ніколи не повернуся тута,

де зубами на части

Рвали душу і ти, удався,

Звів з розуму в одночасно.

Невтямки міддю-кільцями

Груди схопити примо до шиї;

Весною вигнути горцями

Брови і сховатися в шелест.

Виходити темним берегом

Клятви, багаття та обряди;

Здивувати опівдні стиглий гам

Спляском, поголоски і розплати.

Легко проходити двори,

Що згоріли без диму.

Груди розпиту відчинити

Знайти своє ім'я.

Зустрічати долі-рухляді

Кинутися першим у коліні.

І рада: «з-під рук дивись,» —

В гон забрати в гирло Олени.