Так и надо - Калинов Мост

И в ветра пыльный рывок

Влетели горячие сны.

Возьми пригоршню тревог,

Светлей обрыва.

Последний детский упрек

Теряй в колодцах теснин

Кто плечи плетью увлек,

Пьет торопливо.

Когда зовет потолок

Увидеть небо в чистынь,

Дрожит слезою дорог

Смола полива.

А венок высыхает

В мокрый порох удач.

Помнят волны Сигая

Запах весел судач.

И туман прячет станы

Шкурой ранней овцы.

И урочицей станет

У берлоги цветынь.

А так ему и надо: в тропах лицо,

Светится лоб до восхода.

За так шагать в Анадырь,

Помнить крыльцо, ждать в рукавицах окота.

Успеть принять глазами

Первых собой, плакать в Узарень

В травах босой.

А так ему и надо.

І в вітру курний ривок

Влетіли гарячі сни.

Візьми жменю тривог,

Світліше урвища.

Останній дитячий закид

Втрачай у колодцях тіснин

Хто плечі батогом захопив,

П'є квапливо.

Коли кличе стелю

Побачити небо в чистині,

Тремтить сльозою доріг

Смола поливу.

А вінок висихає

У мокрий порох удач.

Пам'ятають хвилі Сігая

Запах веселий судач.

І туман ховає табори

Шкіра ранньої вівці.

І урочицею стане

У берлоги квітинь.

А так йому і треба: в стежках обличчя,

Світиться лоб до сходу.

За так крокувати в Анадир,

Пам'ятати ганок, чекати в рукавицях окоту.

Встигнути прийняти очима

По-перше, плакати в Узарень

У травах босий.

А так йому і треба.