Сны (Как тебе я благодарен) - Калинов Мост

Сны дышали жарко пухом золотым

И молва искрилась недотрогой

Звали перекаты броситься в обрыв

Ночь влеклась Купалой осторожно…

Алые зарницы, дальняя гроза

Обнимались тайной в полудрёме

Я остался песней лета

На губах твоих отчаянных и дерзких

Говорил: «Я буду предан!

За тобой пойду на край земли, скажи лишь слово!

Надеждой одари!»

И летели в поднебесье

Необъятно наши вдохи!

Как тебе я благодарен!

Прозвенела тень крылато

Искупаться храбро в звёздах!

Как тебе я благодарен!

Пеленой истомы сладкой —

Безымянные потерялись мы Поминать забаву-грезень

Коготь шалый посреди зимы

Я остался песней лета

На губах твоих…

Посреди зимы…

На губах твоих…

Сни дихали спекотно пухом золотим

І мовище іскрилася недоторгою

Звали перекати кинутися в обрив

Ніч вабилася Купалою обережно.

Яскраві блискавиці, дальня гроза

Обіймалися таємницею в напівдрімо

Я залишився піснею літа

На губах твоїх відчайдушних і зухвалих

Казав: «Я буду відданий!

За тобою піду на край землі, скажи лише слово!

Надією обдаруй!»

І летіли в піднебессі

Неосяжно наші вдихи!

Як тобі я вдячний!

Продзвеніла тінь крилато

Скупатися хоробро у зірках!

Як тобі я вдячний!

Пеленою знемоги солодкою —

Безіменні загубилися ми|Поминати забаву-марень

Кіготь пустий серед зими

Я залишився піснею літа

На губах твоїх…

Серед зими.

На губах твоїх…