Птицей белой - Калинов Мост

Камни помнят имя твоё,

Ливни печаль проплакали.

Ждали ниц пощады иной,

Виноватые.

Век стенал земных берегов,

В муках умирал, неистовый.

Зорких увлекали огни,

Туда, где звёзды сети раскинули.

Птицей белой лететь

Над просторами,

С высоты божественной

Поминать лица светом- радостью.

Птицей белой лететь —

Победить смерть незваную.

Где младенец криком пропел,

Жизни зарево.

Камені пам'ятають твоє ім'я,

Зливи смуток проплакали.

Чекали ниць пощади інший,

Винні.

Вік стогнав земних берегів,

У муках помирав, шалений.

Зорких захоплювали вогні,

Туди, де зірки сіті розкинули.

Птахом білим летіти

Над просторами,

З висоти божественної

Поминати обличчя світлом-радістю.

Птахом білою летіти

Перемогти смерть непрохану.

Де немовля криком проспівало,

Життя заграва.