Пропадать молвой - Калинов Мост

Ледниками гор недоступными опоясался,

Пухом солнечным тропы высмотрел заповедные.

Повелел укор опоить Луной груди вольные,

Воевать в набег неподкупное имя светлое.

Звоном одинок, весело гулял-

Кто-то мудрый гнал.

Видели уста Неувядою цвет осиновый.

Смех ужалит явь

Волить вёснами сны веткой неземной.

В белые края обещаньями

Лихо грёз напрясть.

Пропадать молвой ветер вольный звал,

Пыльный голос мой опьяняя.

Помнят плёсы тепло дождей

Поздней осенью.

Как настиг грозой

Целовать тебя я,

Песней огненной затуманить

Взгляд непуганый,

Алые щёки греть радостью.

Поминать росой,

Косы плесть венкам целомудрия.

Перья вещие обречённо смять…

Льодовиками гір недоступними оперізувався,

Пухом сонячних стежок виглядав заповідні.

Наказав докор опоити Місяцем груди вільні,

Воювати в набіг непідкупне ім'я світле.

Дзвоном самотній, весело гуляв-

Хтось мудрий гнав.

Бачили вуста Неувядою колір осиновий.

Сміх вжалить дійсність

Волити веснами сни гілкою неземною.

У білі краї обіцянками

Лихо мрій напружити.

Пропадати поголос вітер вільний кликав,

Пильний голос мій п'яний.

Пам'ятають плеси тепло дощів

Пізньої осені.

Як наздогнав грозою

Цілувати тебе я,

Піснею вогненною затуманити

Погляд неляканий,

Яскраво-червоні щіки гріти радістю.

Поминати росою,

Коси плести вінкам цнотливості.

Пір'я річ приречено зім'яти...