Правда проста - Калинов Мост

Правда проста – она в форме креста

Вобрала в себя контур Вселенной.

Истины ток, как желанный глоток

Протрезветь.

Болью утрат оседлаешь ветра

В резкий вой запоздалой сирены.

С каждым мгновением

Близок реченый рассвет.

Тлела петля в сердцевине нутра

И гортань обжигал запах вьюги.

В холод раздет, но перечить узде

Позабудь.

Ржавые дни, высыхает родник,

Плесневеют плоды Кали-Юги

В страхе малюет огрызок

Узлы новых пут.

Чёрные дыры

В мутных зрачках ни зги.

Спят командиры,

Раны зарёй прижги.

Брошена кость – патентованный гость

Предъявляет права на живое.

Сохнет печать и сгорают в печах

Колоски.

Хочется пить, но соседи скупы,

О судьбу никудышной завоешь.

Вспомнишь: в иные пределы

Ворота узки.

Дерзко волю в кулак и оптический зрак

Созерцает Небесное Царство.

Бронзовый слог, греет палец курок –

Ты готов.

Горечь и стыд, как тугие бразды,

Лечит дух неземное лекарство.

Щедро душу рубахой одели

Родных лоскутов.

Чёрные дыры

В мутных зрачках ни зги.

Спят командиры,

Раны зарёй прижги.

Спят командиры

В мутных зрачках ни зги.

Черные дыры…

Щоправда проста – вона у формі хреста

Увібрала контур Всесвіту.

Істини струм, як бажаний ковток

Протверезіти.

Болю втрат осідлаєш вітру

У різке виття запізнілої сирени.

З кожною миттю

Близький річковий світанок.

Тліла петля в серцевині нутро

І гортань обпалював запах завірюхи.

У холод роздягнений, але суперечити вуздечку

Забудь.

Іржаві дні, висихає джерело,

Пліснявіють плоди Калі-Юги

У страху малює огризок

Вузли нових пут.

Чорні діри

У каламутних зіницях ні зги.

Сплять командири,

Рани зорею припали.

Кинута кістка – патентований гість

Пред'являє права живе.

Сохне друк та згоряють у печах

Колоски.

Хочеться пити, але сусіди скупі,

Про долю нікчемної завиєш.

Згадаєш: в інші межі

Ворота вузькі.

Зухвало волю в кулак і оптичну зору

Споглядає Небесне Царство.

Бронзовий склад, гріє палець курок

Ти готовий.

Гіркота і сором, як тугі кермо,

Лікує дух неземні ліки.

Щедро душу сорочкою одягли

Рідних клаптів.

Чорні діри

У каламутних зіницях ні зги.

Сплять командири,

Рани зорею припали.

Сплять командири

У каламутних зіницях ні зги.

Чорні діри…