Плакать всерьёз - Калинов Мост

Прячет в ресницы смех без причин,

Ловит в круги румян невод.

Ворот лисицы в медь приручил,

Бросил щепу времян в невидь.

Угли жаровен трудно винить,

Не заломить опять брови.

Час был неровен — лопнула нить,

Не уронить до пят провидь.

Плакать пришлось всерьез.

Как не хотел гостей угощать.

Ведрами пролилось,

Имя твое в хрусталь — гожарь.

Не зареветь к добру —

Все пропадет в зеленой чалме.

Прочижень отопру

Без рукавиц в росе вечереть.

Видеть стремились,

Щурились на краю.

Ссорились в смирень, —

Брошенных не корю.

Брызги в ладонях

Светятся навсегда!

Тропы в проторень

В сумерках отсекал.

Ховає в вії сміх без причин,

Ловить у круги рум'ян невід.

Воріт лисиці в мідь приручив,

Кинув тріску часом у невидь.

Вугілля жаровень важко звинувачувати,

Не заломити знову брови.

Час був нерівний — лопнула нитка,

Не впустити до п'ят провидь.

Плакати довелося всерйоз.

Як не хотів гостей пригощати.

Відрами пролилося,

Ім'я твоє - кришталь - гожар.

Не заревіти до добра—

Все пропаде в зеленій чалмі.

Прочижень отопру

Без рукавиць у росі вечоріти.

Бачити прагнули,

Мружилися на краю.

Сварилися в смирень, —

Кинутих не корю.

Бризки в долонях

Світяться назавжди!

Стежки у проторень

У сутінках відсікав.