Не придёт пора - Калинов Мост

Выдавят испарину хищные взгляды,

Сникнут непонятные стонами рядом.

Ров у реки — пни да коряги,

Здесь сопляки-соколы лягут

Плечо в плечо.

Выпьют беды хохотом гулкие души,

Палево нутра поздней клятвой притушат.

Лопнет воротник у беспутного брата,

Надвое разрубит век секира-расплата.

Высохнет кулак бесполезною дракой,

Свяжет День грозу свежесрубленой плахой.

Пеной пустой выкипят крики;

Кто за кустом видел великим

Слово свое,

Дело свое,

Слово свое,

Дело свое,

Не придет пора отвечать за потеху —

Не придет пора.

Видавлять піт хижі погляди,

Зникнуть незрозумілі стогонами поряд.

Рів у ріки — пні та корчі,

Тут сопляки-соколи ляжуть

Плечо в плече.

Вип'ють лиха реготом гулкі душі,

Палево нутро пізньої клятвою пригасять.

Лопне комір у безпутного брата,

Надвоє розрубає століття сокира-розплата.

Висохне кулак марною бійкою,

Зв'яже День грозу свіжозрубаною плахою.

Порожньою піною википлять крики;

Хто за кустом бачив великим

Слово своє,

Справа своя,

Слово своє,

Справа своя,

Не прийде час відповідати за потіху

Не прийде час.