Не предать - Калинов Мост

Брошен в жерло времени, мыться вихрем прошлого

Тайны запредельные ведать лезвием луча.

В брызгах солнечных узреть руны сокровенные

Залпом мысли бренные волей обручать.

В девственный огнём икон взгляд искрился в сумраке

Жечь безумной истиной сердца.

Белым-белым утренник сеял благовестие,

Тень измерить гранями креста.

Выбор грозный, выбор праведный

Добровольцев обретал.

В клочья рвали имена ветра,

Ярилась руда, слово не предать.

Где клинки булатные вьюгой раскаленные,

Песней откровения тропы рубят в небеса.

Где погибельный туман стелется оврагами,

Жаждет очи ясные смертью лобызать.

До весны закопаны, ночь молитвой плавится,

Вдовы безутешные скорбят.

Льётся звон торжественно, свет иной рождается,

Явь родильных схваток декабря.

Пресвятая Богородица,

Будь к избранникам добра

В небо алый мост торопится

Молнией пера, серой серебра.

Пресвятая Богородица,

В искупление ребра

В небо алый мост уносится

Подвигом пера, слово не предать.

Слово не предать…

Не предать…

Брошен у жерло часу, митися вихором минулого

Таємниці позамежні знати лезом променя.

У бризках сонячних побачити руни потаємні

Залпом думки тлінні волею заручати.

У невинний вогнем ікон погляд іскрився в сутінку

Палити божевільною істиною серця.

Білий-білий ранок сіяв благовістя,

Тінь виміряти гранями хреста.

Вибір грізний, вибір праведний

Добровольців знайшов.

На шматки рвали імена вітру,

Ярилася руда, слово не зрадити.

Де клинки булатні хуртовиною розпечені,

Піснею одкровення стежки рубають у небеса.

Де загиблий туман стелиться ярами,

Жадає очі ясні смертю лобизати.

До весни закопані, ніч молитвою плавиться,

Вдови невтішні сумують.

Льється дзвін урочисто, світло інше народжується,

Явлення пологових сутичок грудня.

Пресвята Богородиця,

Будь до обранців добра

У небо червоний міст поспішає

Блискавка пера, сірий срібло.

Пресвята Богородиця,

Викуплення ребра

У небо червоний міст відноситься

Подвигом пера, слово не зрадити.

Слово не зрадити…

Не зрадити…