Не плачьте, мама - Калинов Мост

Не плачьте, милая мама,

Сон — словно тонкая нить.

Рассвет крадется упрямо,

И жалко сына будить.

Его ждут синие горы

И бесконечный простор.

Ведут немые укоры

Пустой разговор.

Не плачьте, милая мама,

Прощанье будет без слов.

Искрится древнее пламя,

Покорно правде узлов.

Лишь небо встанет зарею,

Могучий солнечный луч,

Пойдет за сыном землею

Найти горний ключ.

От буйных Ветров,

От юных сердец,

Где в камень стекает награда.

От взгляда Богов,

От лада струн вещих,

Где каждый день петь ему надо.

Где тают ручьи —

Уносят гордыню вон.

Где стоны ничьи —

Колокольный звон, звон, звон.

Где зимы согреты

Дыханием нашим.

Где светится лето, лето, лето.

Все краше и краше, все краше и краше.

Да святится имя твое.

Не плачьте, мама.

Неплачте, люба мамо,

Сон — немов тонка нитка.

Світанок крадеться вперто,

І жаль сина будити.

На нього чекають сині гори

І нескінченний простір.

Ведуть німі докори

Порожня розмова.

Неплачте, люба мамо,

Прощання буде без слів.

Іскриться древнє полум'я,

Покірно правді вузлів.

Лише небо встане зорею,

Могутній сонячний промінь,

Піде за сином землею

Знайти гірський ключ.

Від буйних Вітрів,

Від молодих сердець,

Де в камінь стікає нагорода.

Від погляду Богів,

Від ладу струн речей,

Де щодня співати йому треба.

Де тануть струмки —

Забирають гординю геть.

Де стогони нічиї—

Дзвін, дзвін, дзвін.

Де зими зігріті

Диханням нашим.

Де світиться літо, літо, літо.

Все красивіше і красивіше, все красивіше і красивіше.

Нехай святиться ім'я твоє.

Не плачте, мамо.