Набекрень голова - Калинов Мост

Набекрень голова, ее не поправишь.

Мимо детских снов пьяного понесло.

Повенчай меня травами пенной лавой.

Да сохрани мой вдох, да выдай,

Горький ох чертям назло.

Напои облака целебным настоем,

Пусть умоет нас, по весне долгий дождь.

Испугай мои выкрики медным строем,

Да прикажи уйти где громко рвется,

Нить в долги и боль.

Не зная боли, в жестоком споре

Тугой молитвой, умылось поле.

Мокнуть с рассветом, кутаться в ветошь

Шапкой лесть на рожон.

Пенится кровью, выстрадан ровней

Зеркалом отражен.

Знать бы когда повезло,

Так не строгал бы весло,

Там где гулял, дурак

Лежит кривой овраг, все заросло.

Следы не встретить,

Не дрогнуть в трепет,

Не ранит душу бродяги лепет.

Криком выплеснуть, что осталось мне даром.

Узел волосы завязать и поджечь.

И уйти молвой в мокрый день снегом талым.

Тропой лихих гуляк

В разрывы передряг где верят в сечь.

Где громкий пепел.

В пустой избе пел.

Набакир голова, її не поправиш.

Повз дитячих снів п'яного понесло.

Повінчай мене травами пінною лавою.

Так|збережи мій вдих, так|видай,

Гіркий ох чертям на зло.

Напої хмари цілющим настоєм,

Нехай умиє нас, весною довгий дощ.

Злякай мої вигуки мідним строєм,

Так накажи піти де голосно рветься,

Нитка в борги і біль.

Не знаючи болю, в жорсткій суперечці

Тугою молитвою, вмилося поле.

Мокнути з світанком, кутатися у ганчір'я

Шапкою лестощі на рожон.

Піниться кров'ю, вистражданий рівніш

Дзеркало відображено.

Знати би коли пощастило,

Так не стругав би весло,

Там де гуляв, дурень

Лежить кривий яр, усе заросло.

Сліди не зустріти,

Не здригнутися в трепет,

Не поранить душу волоцюги белькотіння.

Криком виплеснути, що залишилося мені задарма.

Вузол волосся зав'язати і підпалити.

І піти поголос у мокрий день снігом талим.

Стежкою лихих гуляк

У розриви колотнеч де вірять у січ.

Де голосний попіл.

У порожній хаті співав.