Моё лето - Калинов Мост

Мое лето пригорюнилось,

Потемнели облака.

Задрожала тропка лунная,

Увлекла слезу глотать.

Осень бредит листопадами,

Чайки стонут над волной:

Всеми правдами-неправдами

Побудь ещё со мной.

Может — было, может — не было,

Но печали не унять.

Берегами сказка теплилась

Тайной древнего вина.

Безутешно тучи плакали,

Дали скрылись пеленой,

Умоляю: буду ласковым,

Побудь ещё со мной.

Где беда добычу рыскала,

Вдох последний на руках.

Унесется в небо искрами,

Невесома и легка.

Млечный путь мерцал заветами —

Миг прощальный, неземной…

Были венчаны рассветами —

Ты рядом, ты со мной.

Моє літо зажурилося,

Потемніли хмари.

Затремтіла стежка місячна,

Захопила сльозу ковтати.

Осінь марить листопадами,

Чайки стогнуть над хвилею:

Усіми правдами-неправдами

Побудь ще зі мною.

Може - було, може - не було,

Але печали не вгамувати.

Берегами казка теплилася

Таємниця стародавнього вина.

Невтішно хмари плакали,

Далі втекли пеленою,

Благаю: буду ласкавим,

Побудь ще зі мною.

Де біда видобуток нишпорила,

Вдих останній на руках.

Понесеться в небо іскрами,

Невагома і легка.

Чумацький шлях мерехтів завітами —

Мить прощальна, неземна…

Були вінчані світанками—

Ти поруч, ти зі мною.