Метельщик - Калинов Мост

В пыль бросались из тесных гнезд,

Рот венчали отметиной,

В сердце каждый занозы нес,

Чаща выгдышей встретила.

Лес валили с матерщиной

В мокрый вечер, в безлуние,

По рецепту Метельщика

Баню ставили унию.

Воду грели студеную,

Камни-груди калили в мел.

В полночь грянули темную,

В полночь грянули темную.

Паром шкурили легкие,

Щеки драли от плесени,

Жгли горб веники хлесткие,

Распрямлялись болезные!

Кто дерзнул прорвать запруды!

Кто взбурлил сугроб нутра!

Бубен вымытых сгрудил в круг

Покориться табу костра.

В узел сбились поводья рук —

Клятву принял навар котла.

Локти гнули объятьями,

Вены с хохотом резали.

Утро встретили братьями,

Утро встретили трезвыми.

Кто не хотел быдлом подыхать!

Кто не хотел быдлом подыхать!

Ох, неуютно на родной земле

Ох, неуютно на родной земле —

Под утренним Солнцем.

У пил кидалися з тісних гнізд,

Рот вінчали міткою,

У серці кожен скалки ніс,

Частота вигадишів зустріла.

Ліс валили з матерщиною

У мокрий вечір, без місяця,

За рецептом Метелика

Баню ставили унію.

Воду гріли студену,

Камені-груди калили в крейду.

Опівночі гримнули темну,

Опівночі гримнули темну.

Пором шкурили легені,

Щоки драли від цвілі,

Палили горб віники хльосткі,

Розпрямлялися хвороби!

Хто наважився прорвати гачки!

Хто вирвав кучугуру нутра!

Бубон вимитих згрудив у круг

Підкоритися табу багаття.

У?вузол збилися поводи рук —

Клятву прийняв навар казана.

Лікті гнули обіймами,

Відня з реготом різали.

Ранок зустріли братами,

Ранок зустріли тверезими.

Хто не хотів бидлом подихати!

Хто не хотів бидлом подихати!

Ох, незатишно на рідній землі

Ох, незатишно на рідній землі —

Під ранковим Сонцем.