Кто нас воспитал? - Калинов Мост

Я стою на пыльном перекрестке,

Я жую заморскую резинку.

Узнаю знакомые прически,

Для понта я расстегнул ширинку.

Мимо проезжают «Жигули»,

Ну и пусть езжают — мне-то что!

Плюну в лужу, вижу — фонари

Засверкали, на дворе темно.

Что ж, теперь пойду к друзьям — кентам,

По дороге бошку проломлю,

Пацифисту, свистну вслед ментам,

Все цветы мочою оболью.

Если кто что скажет — не беда:

Я не раз выслушивал таких!

Я ему педалью в зубы дам —

И бежать, искать кентов своих.

Всей гурьбой булавки в ухи вдев,

Выпьем пива, вздрогнем — и вперед,

По проспекту щупать клевых дев.

Нам все можно — мы ведь есть народ.

О-о-о, кто нас воспитал?

О-о-о, кто нас воспитал?

Я стою на пиловому перехресті,

Я жую заморську гумку.

Впізнаю знайомі зачіски,

Для понту я розстебнув ширинку.

Повз проїжджають «Жигулі»,

Ну і хай їдуть — мені-то що!

Плюну в калюжу, бачу - ліхтарі

Засяяли, на дворі темно.

Що ж, тепер піду до друзів кентів,

По дорозі бошку проломлю,

Пацифісту, свистну за ментами,

Усі квіти сечею обіллю.

Якщо хто що скаже — не біда:

Я не раз вислуховував таких!

Я педаллю в зуби дам

І бігти, шукати кентів своїх.

Всім гуртом шпильки у вухи вдягнув,

Вип'ємо пива, здригнеться - і вперед,

По проспекту мацати кльових дів.

Нам усе можна — ми є народ.

О-о-о, хто нас виховав?

О-о-о, хто нас виховав?