Иволге петь - Калинов Мост

А берегами гонит туман

Запахи крошева.

В ночь отругали

Ропотом май — ждали хорошего.

Зря заметали в пепел следы —

Сумерки видели.

В гроздья медарень груди рядил,

Щурился идолом.

И строгим росчерком мне напророчила

Полдень умыть слезой.

Даром же палица яростно скалится —

Смех не вернуть резней.

Не удосужил взгляд пронести

Мимо ревнивых рук.

Схваченный в узерь, смугол и дик,

Имя вернул в кору.

Отзеленела степь, в осень дождем задет, —

В блестки замерз ручьем.

Следом полощется ярень — урочица,

Горени не учел.

Сполохи ринулись цвет отнимать,

Вырвать язык узлом.

Затеси инури криком: «нема!

«-

Лучше молвой зарой.

Иволге петь медь на губе, —

Дружно грести!

В лет усачу, светится чуб

Правдой горсти.

Иволге петь медь на губе, —

Дружно грести!

В лет усачу, светится чуб

Правдой горсти.

А берегами жене туман

Запахи крихітні.

Вночі лаяли

Натомість травень — чекали гарного.

Даремно замітали в попіл сліди

Сутінки бачили.

У грона медарень грудей рядив,

Мружився ідолом.

І строгим розчерком мені пророкувала

Полудень вмити сльозою.

Задарма ж палиця люто скеляться —

Сміх не повернути різаниною.

Не спромогся погляд пронести

Повз ревнивих рук.

Схоплений в візерунок, смаглявий і дик,

Ім'я повернув у кору.

Озеленів степ, восени дощем зачеплений,—

Блискучі замерз струмком.

Слідом полощаться ярень — урочиця,

Горені не врахував.

Сполохи кинулися забирати,

Вирвати мову вузлом.

Затеси інурі криком: «німа!

«-

Краще мовою зорою.

Іволзі співати мідь на губі, —

Дружно веслувати!

У років вусачу, світиться чуб

Правдою жмені.

Іволзі співати мідь на губі, —

Дружно веслувати!

У років вусачу, світиться чуб

Правдою жмені.