Горевать ночью - Калинов Мост

Горевать выходишь ночью,

Капли рос целебных

Серебрятся грёзно.

Взгляд набегами заточен-

Согревать безродно

Хрупкий к утру стебель.

Небылицей пьяной видишь,

Где темнеет небыль.

Облака хоронят выдох

Тех, кто был и не был.

Кто доверил сердцу голос

Увлекать в обрывы страх,

В пыль немеет сжатый колос-

И блестят в кострах слезы.

А вернуться заказали

Огненной стрелой

К небесам распятым.

Где одарят в перья Зары,

Пьёт прищуры Батый.

Кто доверил сердцу голос

Толковать разбоем сны,

В пыль немеет сжатый колос

В берега весны.

Где советы тонут пряжей,

Как раскаты далеки.

Где клинок в покой заряжен-

Эхо берегинь.

Там орлы роднятся славой,

А скуластый чует дым.

Огневод ведёт облавы

Замерзать седым.

Горювати виходиш уночі,

Краплі ріс цілющих

Срібляться брудно.

Погляд набігами заточений.

Зігрівати безрідно

Крихке до ранку стебло.

Небилицею п'яною бачиш,

Де темніє небиль.

Хмари ховають видих

Тих, хто був і не був.

Хто довірив серцю голос

Захоплювати в обриви страх,

В пил німіє стислий колос-

І блищать у багаттях сльози.

А повернутися замовили

Вогняною стрілою

До небес розіп'ятим.

Де обдарують у пір'я Зари,

П'є прищури Батий.

Хто довірив серцю голос

Толкувати розбоєм сни,

В пил німіє стислий колос

На березі весни.

Де поради тонуть пряжею,

Як гуркіт далекі.

Де клинок у спокій заряджений-

Відлуння берегинь.

Там орли рідняться славою,

А скуластий чує дим.

Вогневод веде облави

Замерзати сивим.