Фройлен, прощайте - Калинов Мост

Призраком танец кружился над чёрной водой,

Пела хмельная душа громче Вселенной.

Вихрем гнездился в зрачках пожар молодой,

Лопались в брызги сердца верой смиренной.

Пили блаженно горстями пепельный звон,

Запах зимы даровал брачное ложе.

Юная фройлен, прощайте, ваш утренний сон

В жарких осенних объятьях не потревожит.

Чёрный-чёрный дым смял мой последний рубеж.

Нет меня больше здесь, я смотрю на нас с неба.

Как невесело вдвоём мы молчали,

Хоронили сны тайком друг от друга.

Вьюгами парус истерзан, медью прощен

Пурпур и крест золотой бреют мятежно.

Юная фройлен, прощайте, ваш утренний сон

Горечь утраты, сполохи летней надежды

Фройлен, прощайте…

Я смотрю на нас с неба…

Как невесело вдвоём…

Хоронили сны тайком…

Фройлен, прощайте…

Прощайте…

Примарою танець кружляв над чорною водою,

Співала хмільна душа голосніше за Всесвіт.

Вихрем гніздився в зіницях пожежа молода,

Лопалися в бризки серця вірою смиренною.

Пили блаженно жменями попелястий дзвін,

Запах зими дарував шлюбне ложе.

Юна фройлен, прощайте, ваш ранковий сон

У спекотних осінніх обіймах не потурбує.

Чорний-чорний дим зім'яв мій останній рубіж.

Немає мене більше тут, я дивлюся на нас з неба.

Як невесело вдвох ми мовчали,

Ховали сни потай друг від друга.

Завірюхами вітрило пошматоване, міддю прощено

Пурпур і хрест золотий голять заколотно.

Юна фройлен, прощайте, ваш ранковий сон

Гіркота втрати, сполохи літньої надії

Фройлен, прощайте…

Я дивлюся на нас з неба…

Як невесело вдвох...

Ховали сни потай…

Фройлен, прощайте…

Прощайте…