Даждо (Для его стрелы) - Калинов Мост

Встрече со мной не ленись греть облака,

Успеть обернуться вниз плеть обрекать.

Править вчистую углы, щуриться сильным, —

Пусть будет нарыв укрыт, пряжей двужильной.

От холма к другому нехожены тропы,

В сумерках влекомый, в запахи смол.

Светлым обрученный в крохи даробы.

Трепетом прощены взят на измор.

Неповадным плеском туманились броды.

День грубел болезно, дышал на износ.

Юг не тронул робко север взбородил,

Небодобрым хлопко руку занес.

Пробуй только вслед заплакать — я вернусь к тебе обратно,

В ревень обернуть ладони-щеки.

Даром закалить румяны, щебет заплести в моряны,

Исцелить рассерженных дождем.

Бусы расподарить в нитки, шепотом напьюсь: — «уснит-ки» —

Вижу, мама, реваные Чоки.

И блестит моя косица, рваной шапкой золотится

Для стрелы скуластого Даждо.

Для его стрелы.

Для стрелы скуластого Даждо.

Ты куда завел своей кривой, по бездорожью?

Отлюбил тебя молвой-травой, лукавой дрожью.

Уронили ветреной росе, обиды — ласки.

Не осталось выбраться лазей, паленой ряской.

Зустріч зі мною не лінуйся гріти хмари,

Встигнути обернутися вниз батіг прирікати.

Правити начисто кути, мружитися сильним, —

Нехай буде нарив укритий, пряжею двожильною.

Від пагорба до іншого нехожені стежки,

У сутінках привабливий, запахи смол.

Світлим заручений у крохи дароби.

Трепетом прощено взято на смор.

Непритомним плеском туманилися броди.

День грубів хворобу, дихав на знос.

Південь не зачепив несміливо північ збородив,

Небодобрим хлопко руку заніс.

Пробуй тільки слідом заплакати - я повернуся до тебе назад,

У ревінь обгорнути долоні-щоки.

Даром загартувати рум'яни, щебет заплести в моряни,

Зцілити розсерджених дощем.

Намиста роздарувати в нитки, пошепки нап'юся: — «усні-ки» —

Бачу, мамо, ревані Чокі.

І блища моя косиця, рваною шапкою золотиться

Для стріли вилицюватого Даждо.

На його стріли.

Для стріли вилицюватого Даждо.

Ти куди завів своєю кривою, по бездоріжжю?

Відлюбив тебе поголосом-травою, лукавим тремтінням.

Впустили вітряну росу, образи — ласки.

Не залишилося вибратися лазів, паленою ряскою.