Далеко - Калинов Мост

Июлем скользил, меж ребер и жил,

Звенеть волосам нагадал.

Высокой травой молился с лихвой,

Поила из рук Ингода.

Губами трели, пропели Лели,

Без греха.

В нелегком деле — не сон-потели:

Румяны унес в перекат.

Далеко — где ни листьев, ни веток.

Далеко — на край света.

Далеко — где ни листьев, ни веток.

Далеко — верень сведать.

До дна шестом измерен — ни щедрый, ни скупой.

В загул глазел разлуки мель ленивой губой.

До срока отлюбил далеких годков,

Услышал возгласы трубы, — в рассвет был готов.

Тугой тетивой ни божий, ни твой —

Пустился гулять босиком в лай и вой.

Не заметил, как молвой занесло в коромысло излом.

Пятки жгли тропы да в небо вели,

Но оказался хмурый лоб для лавра велик.

Обета рукавицы побросал в облаках

И вздумал объявиться на твоих берегах.

Если знаешь — укажи путь домой

Да слезами умой.

Дай мне напиться из горячей реки,

Успеешь отплакать урон:

Кого небеса Явенем нарекли,

Заметили в день похорон.

Не согреть при встрече камень-плечо, я пройти обречен.

Мимо делян, под крыло мотыля, — потеряться горячей травой,

Мимо делян, под крыло мотыля, — потеряться горячей травой.

Слышишь, помни меня, я свое отсмеял, отбезумел горячей травой,

Слышишь, помни меня, я свое отсмеял, отбезумел горячей травой.

Далеко…

Липнем ковзав, між ребер і жил,

Дзвонити волоссю нагадав.

Високою травою молився з лишком,

Напувала з рук Інгода.

Губами трели, проспівали Лелі,

Без гріха.

У нелегкій справі—не сон-потелі:

Рум'яни забрав у перекат.

Далеко - де ні листя, ні гілок.

Далеко - на край світу.

Далеко - де ні листя, ні гілок.

Далеко — вірень знати.

До шостого виміру — ні щедрий, ні скупий.

У загул видивлявся розлуки мілина лінивою губою.

До терміну полюбив далеких річок,

Почув вигуки труби,— вдосвіта був готовий.

Тугий тятивий ні божий, ні твій —

Пустився гуляти босоніж у лай і вій.

Не помітив, як поголос занесло в коромисло злам.

П'ятки палили стежки і в небо вели,

Але виявився похмурий лоб для лавра великий.

Обітниця рукавиці покидав у хмарах

І надумався з'явитися на твоїх берегах.

Якщо знаєш — вкажи шлях додому

Так сльозами вмий.

Дай мені напитися з гарячої річки,

Встигнеш відплакати шкоду:

Кого небеса Явенем назвали,

Помітили в день похорону.

Не зігріти при зустрічі камінь-плечо, я пройти приречений.

Повз ділян, під крило мотиля,— загубитися гарячою травою,

Повз діляни, під крило мотиля,— загубитися гарячою травою.

Чуєш, пам'ятай мене, я своє відсміяв, отож боявся гарячою травою,

Чуєш, пам'ятай мене, я своє відсміяв, отож божев гарячою травою.

Далеко…