Аки птица - Калинов Мост

Аки птица взмываешь в нёбушко,

Струи жгучие пьёшь взахлёб.

Как нагрянут внезапно с обыском –

В адрес твой поступил поклёп.

Вмиг вертайся на землю, родненький,

Что за блажь в облака сигать?

Знать, не всё у смутьяна отняли,

Коли может летать с носка.

Где подобное барство видано?

По ушам так заправски трёт,

В мире души давно на выданье,

За твоею пришёл черед.

Где силушка, братцы?

Где, девоньки, стыд?

В кровь сбитые пальцы,

Соль прелой узды.

Отворяй-ка пошире вытяжку –

Русским духом шибает в нос,

Образа из огня повытаскал

И юродствует на износ.

Покажи, что от глаз припрятано,

Что хранишь как бесценный дар,

Говорят, пахнет маслом ладаном,

А на вкус – золотой нектар.

Расставайся с добром, не мучайся,

Поскорей отдавай ключи.

Не избегнуть супонной участи,

Сколько можно тебя лечить?

Ох, батюшка, лихо

Жгут цепи бразды.

Плачь, матушка, криком,

Всё, парень, остынь!

Где плавятся звезды

Ждёт верных причал,

Там северный воздух

Путь твой обручал.

Птицей белой взмываешь в нёбушко,

Памятуя судьбой прозреть,

Только лёгкое ляжет пёрышко,

Запечатав крылатый след.

Акі птах злітаєш у небо,

Струмені пекучі п'єш захлинаючись.

Як нагрянуть раптово з обшуком -

На адресу твою надійшов поклеп.

Вмить вертайся на землю, рідненький,

Що за дурість у хмари сигати?

Знати, не все у бунтівника відібрали,

Коли може літати зі шкарпетки.

Де подібне панство бачено?

По вухах так справді тре,

У світі душі давно на виданні,

За твоєю прийшла черга.

Де силуеня, братики?

Де, дівча, сором?

У кров збиті пальці,

Сіль прілої вуздечки.

Відчиняй ширше витяжку –

Російським духом шибає в ніс,

Образ з вогню повитягав

І юродствує на знос.

Покажи, що від очей приховано,

Що зберігаєш як безцінний дар,

Кажуть, пахне олією ладаном,

А на смак – золотий нектар.

Розлучайся з добром, не страждай,

Швидше віддавай ключі.

Не уникнути супонної долі,

Скільки тебе можна лікувати?

Ох, батюшка, лихо

Палять ланцюги кермо.

Плач, матінка, криком,

Все, хлопче, остигни!

Де плавляться зірки

Чекає вірних причал,

Там північне повітря

Шлях твій заручив.

Птахом білим злітаєш у небо,

Пам'ятаючи долею прозріти,

Тільки легеня ляже пір'їнка,

Запечатавши крилатий слід.