Robert le diable - Jean Ferrat

Tu portais dans ta voix comme un chant de Nerval

Quand tu parlais du sang jeune homme singulier

Scandant la cruauté de tes vers réguliers

Le rire des bouchers t’escortait dans les Halles

Tu avais en ces jours ces accents de gageure

Que j’entends retentir à travers les années

Poète de vingt ans d’avance assassiné

Et que vengeaient déjà le blasphème et l’injure

Je pense à toi Desnos qui partis de Compiègne

Comme un soir en dormant tu nous en fis récit

Accomplir jusqu’au bout ta propre prophétie

Là-bas où le destin de notre siècle saigne

Debout sous un porche avec un cornet de frites

Te voilà par mauvais temps près de Saint-Merry

Dévisageant le monde avec effronterie

De ton regard pareil à celui d’Amphitrite

Enorme et palpitant d’une pâle buée

Et le sol à ton pied comme au sein nu l'écume

Se couvre de mégots de crachats de légumes

Dans les pas de la pluie et des prostituées

Je pense à toi Desnos qui partis de Compiègne

Comme un soir en dormant tu nous en fis récit

Accomplir jusqu’au bout ta propre prophétie

Là-bas où le destin de notre siècle saigne

Et c’est encore toi sans fin qui te promènes

Berger des longs désirs et des songes brisés

Sous les arbres obscurs dans les Champs-Elysées

Jusqu'à l'épuisement de la nuit ton domaine

O la Gare de l’Est et le premier croissant

Le café noir qu’on prend près du percolateur

Les journaux frais les boulevards pleins de senteur

Les bouches du métro qui captent les passants

Je pense à toi Desnos qui partis de Compiègne

Comme un soir en dormant tu nous en fis récit

Accomplir jusqu’au bout ta propre prophétie

Là-bas où le destin de notre siècle saigne

La ville un peu partout garde de ton passage

Une ombre de couleur à ses frontons salis

Et quand le jour se lève au Sacré-Cœur pâli

Quand sur le Panthéon comme un équarissage

Le crépuscule met ses lambeaux écorchés

Quand le vent hurle aux loups dessous le Pont-au-Change

Quand le soleil au Bois roule avec les oranges

Quand la lune s’assied de clocher en clocher

Je pense à toi Desnos qui partis de Compiègne

Comme un soir en dormant tu nous en fis récit

Accomplir jusqu’au bout ta propre prophétie

Là-bas où le destin de notre siècle saigne

Ти ніс у своєму голосі, як пісню Нерваля

Коли ви говорили про кров неповторного молодого чоловіка

Оспівування жорстокості ваших звичайних віршів

Сміх м’ясників проводив вас до Галля

У ті часи у вас були акценти виклику

Що я чую, як дзвенить через роки

Убитий двадцятирічний поет

І вже помстився богохульством і образою

Я думаю про тебе, Десно, який покинув Комп’єнь

Ніби одного вечора під час сну ти розповіла нам про це

Виконайте власне пророцтво до кінця

Там, де кровоточить доля нашого століття

Стоячи на ганку з ріжком картоплі фрі

Ось вам непогода біля Сен-Меррі

Нахабно дивиться на світ

Твоїм виглядом, як у Амфітріти

Величезний і пульсуючий блідим туманом

І земля біля твоїх ніг, як оголені груди, піна

Покривається овочевими плювами

По слідах дощу і повій

Я думаю про тебе, Десно, який покинув Комп’єнь

Ніби одного вечора під час сну ти розповіла нам про це

Виконайте власне пророцтво до кінця

Там, де кровоточить доля нашого століття

І все одно ти безкінечно гуляєш

Пастух довгих бажань і зламаних мрій

Під темними деревами на Єлисейських полях

Поки вночі не вичерпано ваш домен

О Східний вокзал і перший півмісяць

Чорну каву ми беремо біля перколятора

Свіжі газети, бульвари, сповнені запаху

Входи в метро, ​​які захоплюють перехожих

Я думаю про тебе, Десно, який покинув Комп’єнь

Ніби одного вечора під час сну ти розповіла нам про це

Виконайте власне пророцтво до кінця

Там, де кровоточить доля нашого століття

Місто всюди охороняє твій шлях

Тінь кольору на його забруднених фронтонах

І коли спалахне день у зів’ялого Пресвятого Серця

Коли на Пантеоні як рендеринг

Сутінки відкладають свої здерті клапті

Коли вітер виє вовкам під Пон-о-Шанж

Коли сонце в Буа котиться з апельсинами

Коли місяць сидить від шпиля до шпиля

Я думаю про тебе, Десно, який покинув Комп’єнь

Ніби одного вечора під час сну ти розповіла нам про це

Виконайте власне пророцтво до кінця

Там, де кровоточить доля нашого століття