Aimer à perdre la raison - Jean Ferrat

Aimer à perdre la raison

Aimer à n’en savoir que dire

À n’avoir que toi d’horizon

Et ne connaître de saisons

Que par la douleur du partir

Aimer à perdre la raison

Ah c’est toujours toi que l’on blesse

C’est toujours ton miroir brisé

Mon pauvre bonheur, ma faiblesse

Toi qu’on insulte et qu’on délaisse

Dans toute chair martyrisée

Aimer à perdre la raison

Aimer à n’en savoir que dire

À n’avoir que toi d’horizon

Et ne connaître de saisons

Que par la douleur du partir

Aimer à perdre la raison

La faim, la fatigue et le froid

Toutes les misères du monde

C’est par mon amour que j’y crois

En elle je porte ma croix

Et de leurs nuits ma nuit se fonde

Aimer à perdre la raison

Aimer à n’en savoir que dire

À n’avoir que toi d’horizon

Et ne connaître de saisons

Que par la douleur du partir

Aimer à perdre la raison

Люблю втрачати причину

Любити, не знати, що сказати

Щоб на горизонті був тільки ти

І не знати пір року

Аніж через біль відходу

Люблю втрачати причину

Ах, ми завжди завдаємо болю тобі

Це все ще твоє розбите дзеркало

Моє бідне щастя, моя слабкість

Ти, кого ображають і знехтують

У всій мученицькій плоті

Люблю втрачати причину

Любити, не знати, що сказати

Щоб на горизонті був тільки ти

І не знати пір року

Аніж через біль відходу

Люблю втрачати причину

Голод, втома і холод

Всі нещастя світу

Завдяки своїй любові я вірю в це

В ній я несу свій хрест

І від їхніх ночей моя ніч тане

Люблю втрачати причину

Любити, не знати, що сказати

Щоб на горизонті був тільки ти

І не знати пір року

Аніж через біль відходу

Люблю втрачати причину