Ma France - Jean Ferrat

De plaines en forêts de vallons en collines

Du printemps qui va naître à tes mortes saisons

De ce que j’ai vécu à ce que j’imagine

Je n’en finirai pas d'écrire ta chanson

Ma France

Au grand soleil d'été qui courbe la Provence

Des genêts de Bretagne aux bruyères d’Ardèche

Quelque chose dans l’air a cette transparence

Et ce goût du bonheur qui rend ma lèvre sèche

Ma France

Cet air de liberté au-delà des frontières

Aux peuples étrangers qui donnaient le vertige

Et dont vous usurpez aujourd’hui le prestige

Elle répond toujours du nom de Robespierre

Ma France

Celle du vieil Hugo tonnant de son exil

Des enfants de cinq ans travaillant dans les mines

Celle qui construisit de ses mains vos usines

Celle dont monsieur Thiers a dit qu’on la fusille

Ma France

Picasso tient le monde au bout de sa palette

Des lèvres d'Éluard s’envolent des colombes

Ils n’en finissent pas tes artistes prophètes

De dire qu’il est temps que le malheur succombe

Ma France

Leurs voix se multiplient à n’en plus faire qu’une

Celle qui paie toujours vos crimes vos erreurs

En remplissant l’histoire et ses fosses communes

Que je chante à jamais celle des travailleurs

Ma France

Celle qui ne possède en or que ses nuits blanches

Pour la lutte obstiné de ce temps quotidien

Du journal que l’on vend le matin d’un dimanche

A l’affiche qu’on colle au mur du lendemain

Ma France

Qu’elle monte des mines descende des collines

Celle qui chante en moi la belle la rebelle

Elle tient l’avenir, serré dans ses mains fines

Celle de trente-six à soixante-huit chandelles

Ma France

Від рівнин до лісів від долин до пагорбів

Від весни, що народиться до твоїх мертвих сезонів

Від того, що я пережив, до того, що я уявляю

Я не перестану писати твою пісню

Моя Франція

До великого літнього сонця, що згинає Прованс

Від мітли Бретані до вересу Ардеша

Щось у повітрі має таку прозорість

І цей смак щастя, від якого пересихає моя губа

Моя Франція

Це повітря свободи за межами

Іноземцям, від яких у вас запаморочилася голова

І чий престиж ти сьогодні узурпуєш

Вона завжди відповідає на ім'я Робесп'єра

Моя Франція

Це старий Гюго, що гримить зі свого вигнання

П'ятирічні діти працюють на шахтах

Вона, яка своїми руками будувала ваші заводи

Той, який, як сказав месьє Тьєр, розстріляний

Моя Франція

Пікассо тримає світ на кінці своєї палітри

З уст Елюара відлітають голуби

Вони не закінчують ваших художників-пророків

Сказати, що пора нещастям піддатися

Моя Франція

Їхні голоси множаться в один

Той, хто завжди платить за ваші злочини, ваші помилки

Заповнюючи історію та її братські могили

Хай я назавжди співаю, що про робітників

Моя Франція

Тієї, у якої лише в безсонні ночі є золото

За вперту боротьбу цього щоденного часу

З газети, що продається в неділю вранці

На плакаті, який ми приклеюємо на стіну завтрашнього дня

Моя Франція

Нехай вона йде вгору з шахт, спускається з пагорбів

Той, хто співає в мені, прекрасний бунтар

Вона міцно тримає майбутнє в своїх струнких руках

Тридцять шість-шістдесят вісім свічок

Моя Франція