Lorsque s'en vient le soir - Jean Ferrat

Lorsque s’en vient le soir qui tourne par la porte

Vivre à la profondeur soudain d’un champ de blé

Je te retrouve amour avec mes mains tremblées

Qui m’es la terre tendre entre les feuilles mortes

Et nous nous défaisons de nos habits volés

Rien n’a calmé ces mains que j’ai de te connaître

Gardant du premier soir ce trouble à te toucher

Je te retrouve amour si longuement cherchée

Comme si tout à coup s’ouvrait une fenêtre

Et si tu renonçais à toujours te cacher

Je suis à tout jamais ta scène et ton théâtre

Où le rideau d’aimer s’envole n’importe où

L'étoile neige en moi son éternel mois d’août

Rien n’a calmé ce coeur en te voyant de battre

Il me fait mal à force et rien ne m’est si doux

Tu m’es pourtant toujours la furtive passante

Qu’on retient par miracle au détour d’un instant

Rien n’a calmé ma peur je doute et je t’attends

Dieu perd les pas qu’il fait lorsque tu m’es absente

Un regard te suffit à faire le beau temps

Lorsque s’en vient le soir qui tourne par la porte

Vivre à la profondeur soudain d’un champ de blé

Je te retrouve amour avec mes mains tremblées

Qui m’es la terre tendre entre les feuilles mortes

Et nous nous défaisons de nos habits volés

Коли настає вечір, той підходить біля дверей

Живучи в раптовій глибині пшеничного поля

Я бачу, що ти знову любиш моїми тремтячими руками

Хто для мене ніжна земля між мертвим листям

І ми позбавляємося вкраденого одягу

Ніщо не заспокоїло ці руки від знайомства з тобою

Зберігаючи з першої ночі цю біду торкнутися вас

Я вважаю, що твою любов так довго шукали

Ніби раптом відкрилося вікно

Що якби ти відмовився від того, щоб постійно ховатися

Я назавжди твоя сцена і твій театр

Де завіса кохання відлітає куди завгодно

Зірка сніг в мені свій вічний місяць серпень

Ніщо не заспокоїло це серце, побачивши, як ти б’єшся

Мені дуже боляче, і ніщо мені не так солодко

Але ви завжди є непомітним перехожим

Що ми дивом зберігаємо на повороті моменту

Ніщо не заспокоїло мій страх, я сумніваюся і чекаю на тебе

Бог втрачає кроки, які він робить, коли ти відсутній від мене

Вам достатньо одного погляду, щоб зробити погоду гарною

Коли настає вечір, той підходить біля дверей

Живучи в раптовій глибині пшеничного поля

Я бачу, що ти знову любиш моїми тремтячими руками

Хто для мене ніжна земля між мертвим листям

І ми позбавляємося вкраденого одягу