Les tournesols - Jean Ferrat

Mon prince noir et famélique

Ma pauvre graine de clodo

Toi qui vécus fantomatique

En peignant tes vieux godillots

Toi qui allais la dalle en pente

Toi qu’on jetait dans le ruisseau

Qui grelottais dans ta soupente

En inventant un art nouveau

T'étais zéro au Top cinquante

T'étais pas branché comme il faut

Avec ta gueule hallucinante

Pour attirer les capitaux

Mais dans un coffre climatisé

Au pays du Soleil-Levant

Tes tournesols à l’air penché

Dorment dans leur prison d’argent

Leurs têtes à jamais figées

Ne verront plus les soirs d’errance

Le soleil fauve se coucher

Sur la campagne de Provence

Tu allais ainsi dans la vie

Comme un chien dans un jeu de quilles

La bourgeoisie de pacotille

Te faisait le coup du mépris

Et tu plongeais dans les ténèbres

Et tu noyais dans les bistrots

L’absinthe à tes pensées funèbres

Comme la lame d’un couteau

Tu valais rien au hit-parade

Ni à la une des journaux

Toi qui vécus dans la panade

Sans vendre un seul de tes tableaux

Mais dans un coffre climatisé

Au pays du Soleil-Levant

Tes tournesols à l’air penché

Dorment dans leur prison d’argent

Leurs têtes à jamais figées

Ne verront plus les soirs d’errance

Le soleil fauve se coucher

Sur la campagne de Provence

Dans ta palette frémissante

De soufre pâle et d’infini

Ta peinture comme un défi

Lance une plainte flamboyante

Dans ce monde aux valeurs croulantes

Vincent ma fleur mon bel oiseau

Te voilà donc Eldorado

De la bourgeoisie triomphante

Te voilà star du Top cinquante

Te voilà branché comme il faut

C’est dans ta gueule hallucinante

Qu’ils ont placé leurs capitaux

Mais dans un coffre climatisé

Au pays du Soleil-Levant

Tes tournesols à l’air penché

Dorment dans leur prison d’argent

Leurs têtes à jamais figées

Ne verront plus les soirs d’errance

Le soleil fauve se coucher

Sur la campagne de Provence

Мій чорний і голодний принц

Моє бідне зернятко

Ти, що жив примарно

Фарбуємо старі чоботи

Ви, хто пішов плитою по схилу

Ви, кого кинули в потік

Хто тремтів у твоїй мансарді

Винайшовши нове мистецтво

Ти був нульовим у першій п’ятдесятці

Ви не були підключені правильно

З твоїм приголомшливим обличчям

Щоб залучити капітал

Але в багажнику з кондиціонером

У Країні висхідного сонця

Твої хилиться соняшники

Сплять у їхній срібній тюрмі

Їхні голови назавжди замерзли

Більше не побачу мандрівних вечорів

Смагоче сонце заходить

У сільській місцевості Провансу

Так ти пройшов по життю

Як собака в боулінгу

Непотрібна буржуазія

Я робив тобі зневажливий постріл

І ти поринув у темряву

А ти тонув у пабах

Абсент до ваших похоронних думок

Як лезо ножа

Ви нічого не вартіли в чартах

Ні на першій сторінці

Ти, що жив у біді

Не продавши жодної своєї картини

Але в багажнику з кондиціонером

У Країні висхідного сонця

Твої хилиться соняшники

Сплять у їхній срібній тюрмі

Їхні голови назавжди замерзли

Більше не побачу мандрівних вечорів

Смагоче сонце заходить

У сільській місцевості Провансу

У вашій трепетній палітрі

Блідої сірки і нескінченності

Ваше малювання як виклик

Запускає яскраву скаргу

У цьому світі цінностей, що руйнуються

Вінсент моя квітка мій прекрасний птах

Отже, ось вам Ельдорадо

З тріумфальної буржуазії

Ось вам зірка Топ-50

Ви правильно підключені

Це на твоєму вражаючому обличчі

Що вони вклали свій капітал

Але в багажнику з кондиціонером

У Країні висхідного сонця

Твої хилиться соняшники

Сплять у їхній срібній тюрмі

Їхні голови назавжди замерзли

Більше не побачу мандрівних вечорів

Смагоче сонце заходить

У сільській місцевості Провансу