Les oiseaux déguisés - Jean Ferrat

Tous ceux qui parlent des merveilles

Leurs fables cachent des sanglots

Et les couleurs de leur oreille

Toujours à des plaintes pareilles

Donnent leurs larmes pour de l’eau

Donnent leurs larmes pour de l’eau

Le peintre assis devant sa toile

A-t-il jamais peint ce qu’il voit

Ce qu’il voit son histoire voile

Et ses ténèbres sont étoiles

Comme chanter change la voix

Comme chanter change la voix

Ses secrets partout qu’il expose

Ce sont des oiseaux déguisés

Son regard embellit les choses

Et les gens prennent pour des roses

La douleur dont il est brisé

La douleur dont il est brisé

Ma vie au loin mon étrangère

Ce que je fus je l’ai quitté

Et les teintes d’aimer changèrent

Comme roussit dans les fougères

Le songe d’une nuit d'été

Le songe d’une nuit d'été

Automne automne long automne

Comme le cri du vitrier

De rue en rue et je chantonne

Un air dont lentement s'étonne

Celui qui ne sait plus prier

Celui qui ne sait plus prier

Усі, хто говорить про дива

Їхні байки приховують ридання

І кольори їхніх вух

Завжди так скаржиться

Віддайте їхні сльози за воду

Віддайте їхні сльози за воду

Художник сидів перед своїм полотном

Чи малює він коли-небудь те, що бачить

Те, що він бачить, покриває його історію

І його темрява — зірки

Як спів змінює голос

Як спів змінює голос

Свої таємниці скрізь він викриває

Вони замасковані птахи

Його зовнішній вигляд покращує ситуацію

А люди приймають за троянди

Біль, від якого він зламаний

Біль, від якого він зламаний

Моє життя геть мій незнайомець

Те, що я був, я залишив

І відтінки кохання змінилися

Як опіки в папороті

Сон літньої ночі

Сон літньої ночі

осінь осінь довга осінь

Як плач скляра

З вулиці на вулицю і я гуду

Повітря, яке повільно дивується

Той, хто вже не вміє молитися

Той, хто вже не вміє молитися