Les derniers tziganes - Jean Ferrat

C’en est bien fini, nous ne verrons plus

De l’Andalousie, les gitans venus

La chemise ouverte sur leur peau brle

Les roulottes vertes au milieu des bls

Et coquelicot, pavot arrach

Les grands calicots place du march

Le ciel se fait lourd, les roses se fanent

Nous vivons le temps des derniers Tziganes

Disparus l’enfant, voleur de cerceaux

Les chevaux piaffants de tous leurs naseaux

Disparus les nes avec leurs paniers

Les belles gitanes sous les marronniers

En ce temps qui va, qui va dvorant

On n’a plus le droit d’tre diffrent

Le ciel se fait lourd, les roses se fanent

Nous vivons le temps des derniers Tziganes

Plus de feux de camp prs des HLM

Rvolu le temps des anciens bohmes

Finis l’esplanade et les tambourins

Les derniers nomades claquent dans leurs mains

Et la libert, femme de gitan

Tombe poignarde sous l’effet du temps

Le ciel se fait lourd, les roses se fanent

Nous vivons le temps des derniers Tziganes.

Все минуло, ми більше не побачимо

З Андалусії прийшли цигани

Розкрита сорочка на їхній шкірі горить

Зелені каравани посеред бл

І мак, мак хапати

Великі банери на ринковій площі

Небо стає важким, троянди в’януть

Ми живемо в часи останніх циган

Пішла дитина, злодій обруча

Коні гарцюють усіма ніздрями

Зникли осли зі своїми кошиками

Красиві цигани під каштанами

В цей час який йде, який йде пожираючи

Ми більше не маємо права бути іншими

Небо стає важким, троянди в’януть

Ми живемо в часи останніх циган

Більше ніяких вогнів біля HLM

Часи старої богеми минули

Закінчили еспланаду і бубни

Останні кочівники плескають у долоні

І свобода, циганка

Могила під дією часу

Небо стає важким, троянди в’януть

Ми живемо в часи останніх циган.