Le chef de gare est amoureux - Jean Ferrat

Quand il sort le matin d’la gare

Chacun sourit chacun se marre

Quand il passe au milieu d’la rue

Chacun murmure il est cocu !

Chacun chantonne il a des cornes

Sa connerie n’a pas de bornes

Chacun le croit dur de la feuille

Chacun se met le doigt dans l'œil !

Plaignez pas l’imbécile heureux

Le chef de gare est amoureux!

Chacun raconte à sa manière

Les safaris de sa panthère

Elle a la cuisse hospitalière

Oui mais quand même elle exagère

Tout le monde est passé dessus

A part les trains bien entendu

Chacun décrit chacun relate

Sa façon de lever la patte !

Plaignez pas l’imbécile heureux

Le chef de gare est amoureux!

Chacun siffle la chansonnette

Quand on aperçoit sa casquette

Il est un peu bas-du-plafond

Il a rien dans son pantalon !

Cocu content laissons les dire

C’est la bêtise qui transpire

Et de la bêtise il s’en fout

Laissons glouglouter les égouts !

Plaignez pas l’imbécile heureux

Le chef de gare est amoureux !

Il n’a qu’une idée dans la tête

Le train de neuf heur' cinquant'-sept

Car tout son bonheur en descend

C’est une fille de seize ans

Elle est charmante elle est discrète

Et c’est dans un wagon-couchette

Que tous les soirs les deux amants

Se font un p’tit appartement !

Plaignez pas l’imbécile heureux

Le chef de gare est amoureux!

Коли вранці йде з вокзалу

Всі посміхаються, всі сміються

Коли він проходить посеред вулиці

Усі шепочуть, що він рогоносець!

Всі гудуть, у нього ріжки

Його фігня не знає меж

Усі думають, що це важко на аркуші

Кожен палець в око кладе!

Не жалійте щасливого дурня

Начальник станції закоханий!

Кожен розповідає по-своєму

Сафарі його пантери

У неї гостинне стегно

Так, але вона все одно перебільшує

Всі пройшли через це

Крім потягів, звичайно

Кожен описує кожен з них

Його спосіб підняти лапу!

Не жалійте щасливого дурня

Начальник станції закоханий!

Усі насвистують пісню

Коли ми бачимо його кашкет

Це трохи низько від стелі

У його штанях нічого немає!

Рогоносець щасливий нехай кажуть

Це дурість, яка з’являється

І йому байдуже до дурості

Нехай дзюрчить каналізація!

Не жалійте щасливого дурня

Начальник станції закоханий!

У нього в голові лише одна ідея

Потяг дев'ятсот п'ятдесят сьомий

Бо від цього походить усе його щастя

Вона шістнадцятирічна дівчинка

Вона чарівна, вона стримана

І це в кушетці

Що щовечора двоє закоханих

Зробіть маленьку квартиру!

Не жалійте щасливого дурня

Начальник станції закоханий!