J'arrive où je suis étranger - Jean Ferrat

Rien n’est précaire comme vivre

Rien comme être n’est passager

C’est un peu fondre pour le givre

Et pour le vent être léger

J’arrive où je suis étranger

Un jour tu passes la frontière

D’où viens-tu mais où vas-tu donc

Demain qu’importe et qu’importe hier

Le c?

ur change avec le chardon

Tout est sans rime ni pardon

Passe ton doigt là sur ta tempe

Touche l’enfance de tes yeux

Mieux vaut laisser basses les lampes

La nuit plus longtemps nous va mieux

C’est le grand jour qui se fait vieux

Les arbres sont beaux en automne

Mais l’enfant qu’est-il devenu

Je me regarde et je m'étonne

De ce voyageur inconnu

De son visage et ses pieds nus

Peu à peu tu te fais silence

Mais pas assez vite pourtant

Pour ne sentir ta dissemblance

Et sur le toi-même d’antan

Tomber la poussière du temps

C’est long vieillir au bout du compte

Le sable en fuit entre nos doigts

C’est comme une eau froide qui monte

C’est comme une honte qui croît

Un cuir à crier qu’on corroie

C’est long d'être un homme une chose

C’est long de renoncer à tout

Et sens-tu les métamorphoses

Qui se font au-dedans de nous

Lentement plier nos genoux

O mer amère, ô mer profonde

Quelle est l’heure de tes marées

Combien faut-il d’années-secondes

A l’homme pour l’homme abjurer

Pourquoi pourquoi ces simagrées

Rien n’est précaire comme vivre

Rien comme être n’est passager

C’est un peu fondre pour le givre

Et pour le vent être léger

J’arrive où je suis étranger

Ніщо так небезпечно, як життя

Ніщо подібно до буття не є минущим

Для морозу трохи тане

І для вітру будь легким

Я прибув туди, де я чужий

Одного разу ви перетинаєте кордон

Звідки ти, але куди йдеш

Яке значення має завтра, а що вчора

Серце

ур зміни з будяком

Все без рим і прощення

Покладіть палець на скроню

Доторкнись очима до дитинства

Краще тримайте світло слабким

Довша ніч для нас краще

Це великий день старіння

Восени прекрасні дерева

Але що сталося з дитиною

Дивлюся на себе і дивуюся

Про цього невідомого мандрівника

Про її обличчя і босі ноги

Потроху ти мовчиш

Але недостатньо швидко

Щоб не відчувати своєї несхожості

І про себе минулого

Падіння пилом часу

Зрештою, довго старіти

Пісок просочується через пальці

Це як холодна вода піднімається

Це як зростаючий сором

Кричуща шкіра, яку ми каррі

Довгий час бути чоловіком одна справа

Довго кинути все

І чи відчуваєте ви метаморфози

Які створюються всередині нас

Повільно згинаймо коліна

О гірке море, о море глибоке

О котрій годині твої припливи

Скільки років-секунд потрібно

Чоловікові для чоловіка відмовлятися

Навіщо ці витівки

Ніщо так небезпечно, як життя

Ніщо подібно до буття не є минущим

Для морозу трохи тане

І для вітру будь легким

Я прибув туди, де я чужий