Heureux celui qui meurt d'aimer - Jean Ferrat

Ô mon jardin d’eau fraîche et d’ombre

Ma danse d'être mon coeur sombre

Mon ciel des étoiles sans nombre

Ma barque au loin douce à ramer

Heureux celui qui devient sourd

Au chant s’il naît de son amour

Aveugle au jour d’après son jour

Ses yeux sur toi seule fermés

Heureux celui qui meurt d’aimer

Heureux celui qui meurt d’aimer

D’aimer si fort ses lèvres closes

Qu’il n’ait besoin de nulle chose

Hormis le souvenir des roses

À jamais de toi parfumées

Celui qui meurt même à douleur

À qui sans toi le monde est leurre

Et n’en retient que tes couleurs

Il lui suffit qu’il t’ait nommée

Heureux celui qui meurt d’aimer

Heureux celui qui meurt d’aimer

Mon enfant dit-il ma chère âme

Le temps de te connaître ô femme

L'éternité n’est qu’une pâme

Au feu dont je suis consumé

Il a dit ô femme et qu’il taise

Le nom qui ressemble à la braise

À la bouche rouge à la fraise

À jamais dans ses dents formée

Heureux celui qui meurt d’aimer

Heureux celui qui meurt d’aimer

Il a dit ô femme et s’achève

Ainsi la vie ainsi le rêve

Et soit sur la place de grêve

Ou dans le lit accoutumé

Jeunes amants vous dont c’est l'âge

Entre la ronde et le voyage

Fou s'épargnant qui se croit sage

Criez à qui veut vous blâmer

Heureux celui qui meurt d’aimer

Heureux celui qui meurt d’aimer

О мій сад прісної води й тіні

Мій танець буде моїм темним серцем

Моє небо зірок без числа

Мій човен далеко мило веслувати

Щасливий той, хто глухне

На пісню, якщо народжена його коханням

Сліпий день за днем

Його очі на тобі одну закрилися

Блаженний, хто помре від любові

Блаженний, хто помре від любові

Так любити її закриті губи

Що йому нічого не треба

Крім пам'яті про троянди

Назавжди від тебе пахне

Той, хто вмирає навіть у болю

Для кого без тебе світ приманка

І зберігає тільки ваші кольори

Йому достатньо, що він назвав вас

Блаженний, хто помре від любові

Блаженний, хто помре від любові

Моя дитина, він каже, моя дорога душа

Час пізнати тебе, о жінко

Вічність – це лише непритомність

Біля вогню, яким я згорю

Він сказав «О жінко» і замовк

Назва, яка звучить як вугілля

Полунично-червоний рот

Назавжди в неї утворилися зуби

Блаженний, хто помре від любові

Блаженний, хто помре від любові

Він сказав «О жінко» і закінчує

Тож життя так мріє

І бути на площі страйку

Або в звичному ліжку

Молоді коханці ви, чий йому вік

Між туром і мандрівкою

Пощадливий дурень, який вважає себе мудрим

Кричи на те, хто хоче звинувачувати тебе

Блаженний, хто помре від любові

Блаженний, хто помре від любові