Caserne - Jean Ferrat

Blanchis les troncs des marronniers

Tous au carré bien alignés

Rouges les toits rouges les briques

Bleu le ciment patriotique

Et pas une herbe dans la cour

Pour nous passer le mal d’amour

Ici tout est réglementaire

Pas un caillou n’est de travers

Murs en béton chevaux de frise

Y’a que les barbelés qui frisent

En rang par trois pas cadencé

Sous l’oeil attendri des bouchers

On maquignonne il faudrait voir

Pour les augustes abattoirs

Ici le monde est chamboulé

Les assassins sont galonnés

Partout la crasse et la bêtise

Ces deux vertus de l’entreprise

Partout la raison du plus fort

Sous le badigeon tricolore

Je reste à toi ma solitude

Dans le troupeau des habitudes

Et jusque dans le désarroi

Quand le poète est aux abois

Pour tous les moutons qui consentent

Je suis la rage impénitente

Seul au milieu de la débine

C’est à moi seul que je jaspine

Holà de la philanthropille

Y’a des consciences qui roupillent

Blanchis les troncs des marronniers

Tous au carré bien alignés

Rouges les toits rouges les briques

Bleu le ciment patriotique

Et pas une herbe dans la cour

Pour nous passer le mal d’amour…

Білить стовбури каштанів

Всі квадрати акуратно вирівняні

Червоні дахи, червона цегла

Синій патріотичний цемент

І не бур’ян у дворі

Щоб позбавити нас болю любові

Тут все регламентовано

Жоден камінчик не перекошений

Бетонні стіни Cheval de frize

Лише колючий дріт скручується

Підряд трьома швидкими кроками

Під ніжним оком м'ясників

Ми торгуємо конями, ми повинні побачити

Для серпневих боєнь

Тут світ перевертається з ніг на голову

Вбивці заплетені

Скрізь бруд і дурість

Ці дві переваги компанії

Скрізь причина найсильніша

Під триколірною побілкою

Я залишаюся твоєю, моя самотність

У табуні звичок

І в безладді

Коли поет у страху

Для всіх овець, які погоджуються

Я нерозкаяний лють

На самоті посеред дебіни

Лише тільки мені я балакаю

Вау, філантропія

Є совість, яка дрімає

Білить стовбури каштанів

Всі квадрати акуратно вирівняні

Червоні дахи, червона цегла

Синій патріотичний цемент

І не бур’ян у дворі

Щоб позбавити нас болю кохання...