Carco - Jean Ferrat

Dis qu’as-tu fait des jours enfuis

De ta jeunesse et de toi-même

De tes mains pleines de poèmes

Qui tremblaient au bout de ta nuit

Il avait toujours dans la tête

Le manège d’anciens tourments

De la fenêtre par moment

Parvenaient des bouffées de fête

Où sont les lumières lointaines

Voici fermés les yeux éteints

Ce chant des lilas au matin

De Montmartre à Mortefontaine

Dis qu’as-tu fait des jours enfuis

De ta jeunesse et de toi-même

De tes mains pleines de poèmes

Qui tremblaient au bout de ta nuit

Tu meurs sans avoir vu le drame

Carco qui ne sus que chanter

Te souviens-tu de cet été

De Nice où nous nous rencontrâmes

On faisait semblant d'être heureux

Le ciel ressemblait à la mer

Même l’aurore était amère

C'était en l’an quarante-deux

Dis qu’as-tu fait des jours enfuis

De ta jeunesse et de toi-même

De tes mains pleines de poèmes

Qui tremblaient au bout de ta nuit

Excuse-moi que je le dise

Dans ce Paris où tu n’es plus

Comme Guillaume l’a voulu

Qu’un nom qui se mélancolise

Que l’avenir du moins n’oublie

Ce qui fut le charme de l’air

Le bonheur d'être et le vin clair

La Seine douce dans son lit

Dis qu’as-tu fait des jours enfuis

De ta jeunesse et de toi-même

De tes mains pleines de poèmes

Qui tremblaient au bout de ta nuit

Ce coeur que l’homme avec lui porte

Ne change pas avec le vent

Nous mettrons demain comme avant

Des coquelicots à nos portes

Les mots que nous avons cueillis

Les voici pour celui qui meurt

Passent les gens et tu demeures

O poète de mon pays

Dis qu’as-tu fait des jours enfuis

De ta jeunesse et de toi-même

De tes mains pleines de poèmes

Qui tremblaient au bout de ta nuit

Скажіть, що ви зробили з минулими днями

Про свою молодість і про себе

Твої руки повні віршів

Який тремтів наприкінці твоєї ночі

Він завжди мав на увазі

Карусель стародавніх мук

З вікна за часом

Наближалися святкові затяжки

Де далекі вогні

Ось закриті очі погасли

Ця пісня бузку вранці

Від Монмартра до Мортефонтена

Скажіть, що ви зробили з минулими днями

Про свою молодість і про себе

Твої руки повні віршів

Який тремтів наприкінці твоєї ночі

Ти помреш, не побачивши драми

Карко, який вміє тільки співати

Пам'ятаєш те літо

З Ніцци, де ми зустрілися

Ми робили вигляд, що щасливі

Небо було схоже на море

Навіть світанок був гіркий

Це було в сорок другому році

Скажіть, що ви зробили з минулими днями

Про свою молодість і про себе

Твої руки повні віршів

Який тремтів наприкінці твоєї ночі

Вибачте за те, що сказав

У цьому Парижі, де тебе більше немає

Як хотів Вільям

Чим ім'я, яке викликає меланхолію

Хай майбутнє хоча б не забуває

У чому була принадність повітря

Щастя буття і чисте вино

Мила Сена в її ліжку

Скажіть, що ви зробили з минулими днями

Про свою молодість і про себе

Твої руки повні віршів

Який тремтів наприкінці твоєї ночі

Це серце, яке несе чоловік із собою

Не змінюйся разом із вітром

Завтра поставимо як раніше

Маки на нашому порозі

Слова, які ми підібрали

Ось вони для того, хто вмирає

Люди минають, а ти залишаєшся

О поете моєї країни

Скажіть, що ви зробили з минулими днями

Про свою молодість і про себе

Твої руки повні віршів

Який тремтів наприкінці твоєї ночі