Bicentenaire - Jean Ferrat

J’ai vu des ducs, j’ai vu des princes, des barons, des comtes, des rois

Des marquises la taille mince qui dansaient au son des hautbois

Dans des chteaux pleins de lumire o les ftes resplendissaient

O l’on chantait «Il Pleut Bergre» dans le velours et dans la soie

Mais dans sa chaumire, mais dans sa chaumire

Je n’ai pas vu pauvre Martin

Pauvre Martin, pauvre misre, avec sa femme et ses gamins

J’ai trembl devant la colre, des va-nu-pieds, des paysans

Renversant l’ordre millnaire dans la fureur et dans le sang

J’ai vu la terreur apparatre, les chteaux partir en fume

Les dlateurs rgner en matres dans une France sans piti

Mais dans sa chaumire, mais dans sa chaumire

Je n’ai pas vu pauvre Martin

Pauvre Martin, pauvre misre, tremblant de froid, mourant de faim

J’ai frmi pour ces grandes dames, ces beaux seigneurs si mouvants

Qui montraient tant de grandeur d’me, de noblesse de sentiments

Avant que leurs ttes grimacent au bout des piques acres

Agites par la populace des sans-culottes avins

Mais dans sa chaumire, mais dans sa chaumire

Je n’ai pas vu pauvre Martin

Pauvre Martin, pauvre misre, creusant la terre de ses mains

Deux sicles aprs quatre-vingt-neuf, il fallait oser l’inventer

A la tl, on fait du neuf en acquittant la royaut

Deux sicles aprs quatre-vingt-neuf

D’autres seigneurs veillent au grain

Et toi qui vivais comme un bњuf, ce sont tes matres que l’on plaint

six pieds sous terre, ton bicentenaire, ils l’ont enterr bel et bien

Pauvre Martin, pauvre misre, c’est toujours le peuple qu’on craint

Pauvre Martin, pauvre misre, c’est toujours le peuple qu’on craint.

Я бачив герцогів, я бачив принців, баронів, графів, королів

Маркізи з тонкою талією, які танцювали під звуки гобоїв

У замках, повних світла, де сяяли свята

Де ми співали «Ide Raining Bergre» в оксамиті та шовку

Але в своїй дачі, але в своїй дачі

Я не бачила бідного Мартіна

Бідний Мартін, бідолашний бідолашний з дружиною та дітьми

Я тремтів перед гнівом, перед босими, перед селянами

Повалення тисячолітнього порядку в люті й крові

Я бачив, як з'явився жах, замки здіймаються в диму

Донощики панують як господарі в нещадній Франції

Але в своїй дачі, але в своїй дачі

Я не бачила бідного Мартіна

Бідний Мартін, бідолашний бідний, тремтячий від холоду, голодуючий

Я здригнувся за цих чудових дам, цих прекрасних лордів, таких зворушливих

Хто показав стільки величі душі, благородства почуттів

Перед їхніми головами здригнулися на кінці акра шипи

Схвильований населенням пташиних санкюлотів

Але в своїй дачі, але в своїй дачі

Я не бачила бідного Мартіна

Бідолашний Мартін, бідний бідолашник, копає землю руками

Через два століття після вісімдесяти дев’яти ми повинні були наважитися його винайти

На tl ми робимо щось нове, виправдовуючи роялті

Два століття після вісімдесяти дев’яти

Інші лорди пильнують

А вас, що жили, як віл, то ми ваших панів жаліємо

шість футів нижче, твій двохсотлітній ювілей, вони добре і по-справжньому поховали його

Бідолашний Мартін, бідолашний пан, ми завжди боїмося людей

Бідолашний Мартін, бідолашний пан, ми завжди боїмося людей.