Спускалась ночная прохлада - Изабелла Юрьева

Спускалась ночная прохлада,

Природа в затишье дремала.

В аллее заглохшего сада

Я друга к себе поджидала.

Мы долго бродили по саду,

Смеялись, болтали, шутили.

И нам навевало отраду,

Когда мы друг друга любили.

Деревья от бури дрожали,

С рассветом заря занималась.

Мы холодно руки пожали

И молча навеки расстались.

Спускалася нічна прохолода,

Природа в затишшя дрімала.

В алеї затихлого саду

Я друга до себе чекала.

Ми довго блукали садом,

Сміялися, балакали, жартували.

І нам навіювало відраду,

Коли ми один одного любили.

Дерева від бурі тремтіли,

З світанком зоря займалася.

Ми холодно руки потиснули

І мовчки навіки розлучилися.