Белая ночь - Изабелла Юрьева

Весна не прошла, жасмин еще цвел,

Звенели соловьи на старых кленах.

Ждала я в беседке, и ты пришел.

И был со мной, влюбленный, нежный мой.

Шептал слова любви:

«Белая ночь, милая ночь,

Светлою мглой здесь нас укрой.

И не спеши нам зажечь свет зари.

Белая ночь, милая ночь,

Сон добрых дней нежно навей.

И со мной ты,

Мы вдвоем — я и ты».

И снова весна, опять все в цвету,

Вновь соловьи звенят в аллеях парка.

Зачем мне их песни?

Он не придет.

И сердце вновь так жарко шепчет мне

О той, другой весне…

Белая ночь, светлая ночь,

Лучик огня — память о нем.

О, скорей пусть мне мелькнет свет зари!

Белая ночь, светлая ночь

Тихо в окно шепчет одно:

Нет его, нет,

Он ушел, он далек.

Весна не пройшла, жасмин ще цвів,

Дзвонили солов'ї на старих кленах.

Чекала я в бесідці, і ти прийшов.

І був зі мною, закоханий, ніжний мій.

Шептав слова кохання:

«Біла ніч, мила ніч,

Світлою імлою тут нас укрий.

І не квапся нам запалити світло зорі.

Біла ніч, мила ніч,

Сон добрих днів ніжно новий.

І зі мною ти,

Ми вдвох — я і ти».

І знову весна, знову все в кольорі,

Знову солов'ї дзвеніть в алеях парку.

Навіщо мені їх пісні?

Він не прийде.

І серце знову так жарко шепоче мені

Тієї, іншої весни…

Біла ніч, світла ніч,

Промінь вогню — пам'ять про нього.

О, швидше хай мені майне світло зорі!

Біла ніч, світла ніч

Тихо у вікно шепоче одне:

Ні його, ні,

Він пішов, він далекий.