Нищая - Изабелла Юрьева

Зима, метель и в крупных хлопьях

При сильном ветре снег валит

У входа в храм одна, в лохмотьях

Старушка нищая стоит…

И, милостыни ожидая

Она все тут с клюкой своей

И летом, и зимой босая…

Подайте ж христа ради ей!

Подайте ж христа ради ей!

Сказать ли вам, старушка эта

Как двадцать лет тому жила

Она была мечтой поэта

И слава ей венок плела

Когда она на сцене пела

Париж в восторге был от ней

Она соперниц не имела…

Подайте ж христа ради ей!

Подайте ж христа ради ей!

Бывало после представления

Ей от толпы проезда нет

И молодежь от восхищения

Гремела «Браво» ей вослед

Какими пышными хвалами

Кадил ей круг ее гостей —

При счастье все дружатся с нами;

При горе нету тех друзей…

При горе нету тех друзей…

Святая воля провиденья…

Артистка сделалась больна

Лишилась голоса и зренья

И бродит по морю одна

Бывало, нищий не боится

Прийти за милостыней к ней

Она ж у вас просить стыдится…

Подайте ж христа ради ей!

Подайте ж христа ради ей!

Зима, хуртовина і в крупних пластівцях

При сильному вітрі сніг валить

У входу в храм одна, в лахміттях

Старенька жебрачка стоїть…

І, милостині чекаючи

Вона все тут із клюкою своєю

І влітку, і взимку боса...

Подайте ж христа заради неї!

Подайте ж христа заради неї!

Чи сказати вам, старенька ця

Як двадцять років тому жила

Вона була мрією поета

І слава їй вінок плела

Коли вона на сцені співала

Париж у захваті був від неї

Вона суперниць не мала...

Подайте ж христа заради неї!

Подайте ж христа заради неї!

Бувало після вистави

Їй від натовпу проїзду немає

І молодь від захоплення

Греміла «Браво» їй слід

Якими пишними похвалами

Кадив їй коло її гостей —

За щастя всі дружать з нами;

При горі немає тих друзів.

При горі немає тих друзів.

Свята воля провидіння.

Артистка стала хвора

Втратила голоси і зріння

І бродить по морю одна

Бувало, жебрак не боїться

Прийти за милостиною до ній

Вона ж у вас просити соромиться...

Подайте ж христа заради неї!

Подайте ж христа заради неї!