Женщины России - Иосиф Кобзон

Яблоневым цветом, лепестками роз

Я б ваш путь усыпал от земли до звёзд.

Я б ваш путь усыпал жемчугами роз,

Хоть порой и горег этот путь от слёз.

Я б на ваши плечи бросил соболя,

Все алмазы мира вам дарил бы я.

Только и алмазов, что там, не скажи

Всё ж дороже ваши россыпи души.

Женщины России, женщины России

Где берёте силы вы ещё свои.

Женщины России, вы всегда красивы,

Сколько в вашем сердце веры и любви.

Властелины ваши, а порой рабы

Пополам пьют чашу горестной судьбы.

Ради вас, хоть в бездну, хоть за край земли

Женщины России, умницы мои

Женщины России, сил вам и удач.

Только б не звучал вновь Ярославны плач.

Только бы сиял нам свет из-под ресниц,

Солнцем коронованных цариц.

Женщины России, женщины России

Где берёте силы вы ещё свои.

Женщины России, вы всегда красивы,

Сколько в вашем сердце веры и любви

Яблуневим кольором, пелюстками троянд

Я ваш шлях усипав від землі до зірок.

Я б ваш шлях приспав перлами троянд,

Хоч часом і горіг цей шлях від сліз.

Я на ваші плечі кинув соболя,

Усі алмази світу вам дарував би я.

Тільки і алмазів, що там, не скажи

Все ж дорожчі ваші розсипи душі.

Жінки Росії, жінки Росії

Де берете сили ви ще свої.

Жінки Росії, ви завжди гарні,

Скільки у вашому серці віри і любові.

Володарі ваші, а часом раби

Навпіл п'ють чашу сумної долі.

Заради вас, хоч у безодню, хоч за край землі

Жінки Росії, розумниці мої

Жінки Росії, сил вам і удач.

Тільки б не звучав знову Ярославний плач.

Тільки б сяяв нам світло з-під вій,

Сонцем коронованих цариць.

Жінки Росії, жінки Росії

Де берете сили ви ще свої.

Жінки Росії, ви завжди гарні,

Скільки у вашому серці віри та любові