Женщине, которую люблю - Иосиф Кобзон

Судьба, прошу,

Не пожалей добра,

Терпима будь,

А значит, будь добра.

Храни её,

И под своей рукою

Дай счастье ей,

А значит, дай покоя,

Дай счастье ей,

А значит, дай покоя

Той женщине,

Которую люблю.

Обереги от порчи,

От изъяна

Рук красоту её И лёгкость стана,

Обереги её От всякой боли,

От старости храни

Как можно доле,

От старости храни

Как можно доле

Ту женщину,

Которую люблю.

Пусть будет наш остаток —

Путь недальний,

Не столько долгий,

Сколько беспечальный,

Ты сбереги тепло

Огня и крова,

Любовь мою

До часа рокового,

Доля, прошу,

Не пошкодуй добра,

Терпима будь,

А значить, будь добра.

Бережи її,

І під своєю рукою

Дай їй щастя,

А значить, дай спокою,

Дай їй щастя,

А значить, дай спокою

Тієї жінці,

Яку кохаю.

Обереги від псування,

Від вади

Рук красу її І легкість табору,

Оберіг її від будь-якого болю,

Від старості зберігай

Як можна частці,

Від старості зберігай

Як можна частці

Ту жінку,

Яку кохаю.

Нехай буде наш залишок —

Шлях недалекий,

Не настільки довгий,

Скільки безпечний,

Ти збережи тепло

Вогню та крова,

Любов мою

До години фатального,