Вишнёвые розы - Иосиф Кобзон

Сменяются дни и недели, и месяцы тают в году.

И весны сменяют метели, лишь я никогда не уйду!

В дни юности нашей надежды, где радость дарила весна…

Нам время сменило одежды, а ты всё так нежно ждала.

Припев:

Ты наши вишнёвые розы в душе будешь вечно хранить!

Цвет глаз моих огненно-карих — тебе никогда не забыть!

И ты не посмеешь решиться — ждать встречи, другую обнять.

В тоске и разлуке томиться, и чувства былые предать.

А я глядя на образ милый, забытый прошедшей весной…

Вздохну: «Как давно это было… Как всё это было давно!»

Припев:

Ты наши вишнёвые розы в душе будешь вечно хранить!

Цвет глаз моих огненно-карих — тебе никогда не забыть!

Ты наши вишнёвые розы в душе будешь вечно хранить!

Цвет глаз моих огненно-карих — тебе никогда не забыть!

Цвет глаз моих огненно-карих — тебе никогда не забыть!

Ты наши вишнёвые розы в душе будешь вечно хранить!

Цвет глаз моих огненно-карих — тебе никогда не забыть!

Цвет глаз моих огненно-карих — тебе никогда не забыть!

Змінюються дні і тижні, і місяці тануть в році.

І весни змінюють хуртовини, лише я ніколи не піду!

У дні юності нашої надії, де радість дарувала весна…

Нам час змінив одяг, а ти все так ніжно чекала.

Приспів:

Ти наші вишневі троянди в душі будеш вічно зберігати!

Колір очей моїх вогненно-карих — тобі ніколи не забути!

І ти не посмієш зважитися — чекати на зустріч, іншу обійняти.

У тузі і розлуці томитися, і почуття колишні зрадити.

А я дивлячись на образ милий, забутий минулої весни...

Зітхну: "Як давно це було ... Як все це було давно!"

Приспів:

Ти наші вишневі троянди в душі будеш вічно зберігати!

Колір очей моїх вогненно-карих — тобі ніколи не забути!

Ти наші вишневі троянди в душі будеш вічно зберігати!

Колір очей моїх вогненно-карих — тобі ніколи не забути!

Колір очей моїх вогненно-карих — тобі ніколи не забути!

Ти наші вишневі троянди в душі будеш вічно зберігати!

Колір очей моїх вогненно-карих — тобі ніколи не забути!

Колір очей моїх вогненно-карих — тобі ніколи не забути!