Ты сама догадайся по голосу - Иосиф Кобзон

Тишина за Рогожской заставою,

Спят деревья у сонной реки.

Лишь составы бегут за составами,

Да кого-то скликают гудки.

Почему я все ночи здесь полностью

У твоих пропадаю дверей,

Ты сама догадайся по голосу

Семиструнной гитары моей.

Тот, кто любит, — в пути не заблудится.

Так и я никуда не пойду, —

Все равно переулки да улицы

К дому милой меня приведут.

Подскажи, расскажи, утро раннее,

Где с подругой мы счастье найдем?

Может быть, вот на этой окраине

Или в доме, в котором живем?

Не страшны нам ничуть расстояния.

Но куда ни привел бы нас путь,

Ты про первое наше свидание

И про первый рассвет не забудь.

Как люблю твои светлые волосы,

Как любуюсь улыбкой твоей,

Ты сама догадайся по голосу

Семиструнной гитары моей!

Тиша за Рогозькою заставою,

Сплять дерева біля сонної річки.

Лише склади біжать за складами,

Так когось скликають гудки.

Чому я всі ночі тут повністю

У твоїх пропадаю дверей,

Ти сама здогадайся по голосу

Семиструнної гітари моєї.

Той, хто любить,— в шляху не заблукає.

Так і я нікуди не піду, —

Все одно провулки та вулиці

Додому милою мене приведуть.

Підкажи, розкажи, ранок ранній,

Де з подругою ми щастя знайдемо?

Можливо, ось на цій околиці

Або в будинку, в якому живемо?

Не страшні нам нітрохи відстані.

Але куди ні привів би нас шлях,

Ти про перше наше побачення

І про перший світанок не забудь.

Як люблю твоє світле волосся,

Як любуюсь усмішкою твоєю,

Ти сама здогадайся по голосу

Семиструнної гітари моєї!