Старинное танго - Иосиф Кобзон

У меня есть тайна, её знают ветви

Её знают птицы, тени и мосты,

Счастлив тот, кто любит, даже безответно,

Нет любви несчастной, если любишь ты.

Кто любит — тот верит, кто верит — тот жив,

Я ставлю старинное танго.

И руки на плечи мои положив

Танцует со мной моя тайна.

Моя тайна смотрит добрыми глазами,

На ресницах тайны чистый первый снег,

Я хочу, чтоб люди имя тайны знали,

Чтобы мы не прячась были с ней навек.

Я верю — мне тайна прижмётся к плечу,

И скажет, как-будто оттаяв,

Я тайною быть не могу, не хочу,

Я слишком устала быть тайной.

Пусть замрут услышав поезда у станций

Как мне скажет тайна наконец-то: «Да»,

Больше не расстанься, но прошу, останься,

Для меня останься тайной навсегда.

Больше не расстанься, но прошу останься,

Для меня останься тайной навсегда.

Больше не расстанься, но прошу останься,

Для меня останься тайной навсегда.

У мене є таємниця, її знають гілки

Її знають птахи, тіні та мости,

Щасливий той, хто любить, навіть без відповіді,

Немає кохання нещасного, якщо любиш ти.

Хто любить - той вірить, хто вірить - той живий,

Я ставлю старовинне танго.

І руки на плечі мої поклавши

Танцює зі мною моя таємниця.

Моя таємниця дивиться добрими очима,

На віях таємниці чистий перший сніг,

Я хочу, щоб люди ім'я таємниці знали,

Щоб ми не ховалися були з нею навіки.

Я вірю — мені таємниця притиснеться до плеча,

І скаже, ніби розтанув,

Я таємною бути не можу, не хочу,

Я надто втомилася бути таємницею.

Нехай замруть почувши поїзди біля станцій

Як мені скаже таємниця нарешті: «Так»,

Більше не розлучись, але прошу, залишись,

Для мене залишись таємницею назавжди.

Більше не розлучись, але прошу залишись,

Для мене залишись таємницею назавжди.

Більше не розлучись, але прошу залишись,

Для мене залишись таємницею назавжди.