Нежность - Иосиф Кобзон

Век двадцатый — век больших разлук…

И тебе сейчас трудней, чем мне, —

Ждать труднее, чем идти на риск…

Между нами миллиарды звёзд,

Между нами радиаций яростный дождь,

Но в небо

С далёкой земли

Долетает

Твоя нежность…

Может, надо улететь, чтоб знать,

Сколько в мире алых солнц и лун,

Может, надо улететь, чтоб знать,

Как беспомощно мала земля, —

Но огромна лишь одна земная любовь…

И здесь, во Вселенной,

Меня

Согревает

Твоя нежность.

Я лечу, и на меня глядят

Воспалённые зрачки планет;

Слышу ласковое пенье звёзд, —

Светел голос неземных светил…

Только в мире нет любви

Сильнее земной,

И здесь, во Вселенной,

Меня окрыляет

Твоя нежность…

А тебе ещё осталось ждать

Ровно столько, сколько мне летать…

Вік двадцятий— століття великих розлук...

І тобі зараз важче, ніж мені,—

Чекати важче, ніж йти на ризик.

Між нами мільярди зірок,

Між нами радіацій лютий дощ,

Але в небо

З далекої землі

Долітає

Твоя ніжність…

Може, треба полетіти, щоб знати,

Скільки в світі яскраво-червоних сонців і місяця,

Може, треба полетіти, щоб знати,

Як безпорадно мала земля, —

Але величезна лише одна земна любов...

І тут, у Всесвіту,

Мене

Зігріває

Твоя ніжність.

Я лікую, і мене дивляться

Запалені зіниці планет;

Чую лагідний спів зірок, —

Світів голос неземних світил.

Тільки в світі немає кохання

Сильніше за земний,

І тут, у Всесвіту,

Мене окрилює

Твоя ніжність…

А тобі ще залишилося чекати

Рівно стільки, скільки мені літати.